ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 р. Справа № 5021/446/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі –Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1 за довіреністю № 10/11 від 20.06.2011р.,
відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-С», м. Суми, (вх. № 2034С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 18.04.2011р. у справі № 5021/446/2011,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-С», м. Суми,
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»в особі Сумського управління Центрального регіонального департаменту АТ «УкрСиббанк», м. Суми,
про визнання окремої частини кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р. нікчемною, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати нікчемним п.1.3.1 кредитного договору №11162446000 від 05.06.2007р. в редакції: «за користування кредитними коштами за цим Договором встановлюється процентна ставка у розмірі: 21,5% з 31.07.2008р., 31% з 23.01.2009р.»на підставі недотримання форми укладання договору.; визнати таким, що діє п.1.3.1 у редакції кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.04.2011 р. (суддя Моїсеєнко В.М.) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-С»відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 18.04.2011р. надіслав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Еко-С»у повному обсязі.
Апелянт вказує, що в порушення норм статей 236, 654, 1055 ЦК України ПАТ «УкрСиббанк»не направляв на адресу ТОВ «Еко-С»змін до кредитного договору №11162446000 від 05.06.2007р. і зміни до даного договору ТОВ «Еко-С»не підписувалось, що свідчить про не укладання відповідних змін до кредитного договору у письмовій формі.
Також апелянт вказує, що 18.04.2011р. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, але суд першої інстанції дані зміни не вніс та не зазначив про це у рішенні суді.
Відповідач подав заперечення проти апеляційної скарги, в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, у зв’язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідач вказує, що кредитний договір №11162446000 був укладений 05.06.2007р., а підвищення процентної ставки було здійснено з 01.07.2008р. до внесення змін до Цивільного Кодексу України (ст. 1056-1) від 12.12.2008р. та Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 55) від 12.12.2008р. щодо заборони збільшення процентної ставки в односторонньому порядку. У зв’язку з чим вказані законодавчі акти не підлягають застосуванню до відносин, що виникли раніше на підставі вказаного кредитного договору.
Відповідач зазначає, що укладаючи кредитний договір №11162446000 від 05.06.2007р. та договір поруки до нього, позивач та його поручитель погодились з умовами даних договорів і не мали ніяких заперечень, тому зобов’язання повинно виконуватись належним чином.
Також, відповідач подав додаткові заперечення проти апеляційної скарги, в якому стверджує, що обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги стосовно підвищення відсоткової ставки відповідачем на підставі п. 1.3.1 кредитного договору №11162446000 від 05.06.2007р. були предметом судового розгляду господарського суду Сумської області та Харківського апеляційного господарського суду у справі № 14/27-10 та у справі № 5/10-10, у зв’язку з чим дані факти не підлягають доказуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
До початку судового засідання відповідач подав клопотання (вх. № 6278 від 21.06.2011р.), в якому просить розглянути справу за відсутності його представника.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Сумської області по даній справі, з наступних підстав.
05.06.2007р. між позивачем (Позичальник) та відповідачем (Банк) укладено кредитний договір №11162446000 (надалі –кредитний договір) (а.с. 31-43).
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк зобов’язався надати позичальнику, а позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 880 000,00 грн. в порядку і на умовах, визначених договором.
Згідно з пп. 1.2.1, 1.2.2. п. 1.2. кредитного договору, надання кредиту здійснюється у наступній термін - 05.06.2007р.; позичальник у буд-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 04.06.2018р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.2., 2.4., 5.3, 5.5., 5.6., 5.10, 5.11, 7.4 договору.
У п. 1.3. кредитного договору визначена плата за кредит (під терміном «плата за кредит»в цьому договорі розуміються як проценти, так і комісії): пп. 1.3.1. за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процента ставка у розмірі: 17,5 % річних за період з 05.06.2007р. по 04.09.2007р.; 19,5% річних за період з 05.09.2007р. по 04.06.2018р., якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору; пп. 1.3.2. за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі: 27,5% річних за період з 05.06.2007р. по 04.09.2007р.; 29,5% річних за період з 05.09.2007р. по 04.06.2018р. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ.
Сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених пунктом «а»та/або «б»п. 9.2. договору (пп. 13.3. кредитного договору).
Відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин: а) порушення позичальником вимог п. 4.8 цього до договору; та/або б) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США, встановленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки на 3 % пункту по банківських кредитах «овернайт»НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки (п. 9.2. кредитного договору).
Згідно з пп. 9.2.1. кредитного договору сторони погодили, що при настанні обставини, передбаченої підпунктом «а»п.9.2. договору, банк може збільшити розмір процентної ставки в наступному порядку: банк не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати збільшення розміру процентної ставки повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа (далі і за текстом Договору - Повідомлення-1) за адресою позичальника, що вказана-у розділі 12 цього договору, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси; такий новий розмір процентної ставки за цим договором банк починає застосовувати з дати, що буде вказана у Повідомленні-1 до позичальника, до всієї строкової суми основного боргу позичальника за договором без укладання Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього Договору.
У разі незгоди із таким новим розміром процентної ставки, Позичальник має право: у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки, вказаної у Повідомленні-1, достроково повернути банку всю суму кредитних коштів, отриманих за договором, сплатити йому в повному обсязі плату за кредит та здійснити інші платежі за договором на рахунок, вказаний у п. 1.2.2. договору.
Відповідач 24.12.2008р. надіслав на адресу позивача лист № 2087/139/4/655, в якому повідомив, що керуючись умовами укладеного між сторонами кредитного договору №11162446000 від 05.06.2007р., а також ст. 651 ЦК України, у зв’язку з порушення умов договору, а саме передбаченого договором обов’язку забезпечувати щомісячні надходження на свої поточні рахунки в АКІБ «УкрСиббанк»з метою підтвердження свого фінансового стану на рівні, достатньому для забезпечення виконання зобов’язань за договором, змінює процентну ставку за користування кредитними коштами (сумою основного боргу), за вказаним договором з 08.01.2008р. збільшує її на 10% від діючої за договором на момент відправки цього листа (а.с. 124). Вказаний лист було отримано уповноваженим представником позивача 25.12.2008р., що підтверджується належно засвідченою копією поштового повідомлення та визнається позивачем.
28.02.2011р. позивач звернувся з позовом, в якому просив, визнати нікчемним п. 1.3.1 кредитного договору №11162446000 від 05.06.2007р. в редакції: «за користування кредитними коштами за цим Договором встановлюється процентна ставка в розмірі: 21,5% з 31.07.2008р., 31% з 23.01.2009р.»на підставі недотримання форми укладення договору; визнати таким, що діє п.1.3.1 у редакції кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р. (а.с. 124).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 24.12.2008р. ним був отриманий лист відповідача, в якому банк в односторонньому порядку збільшує процентну ставку на 10 % з 08.01.2008р. за кредитним договором № 11162446000 від 05.06.2007р.
Стаття 215 ЦК України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з’ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.
Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пунктами 5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ж ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Частиною 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Цивільний кодекс України був доповнений ст. 1056-1, а ст. 55 Закон України «Про банки і банківську діяльність»була доповнена ч. 4, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», № 661-VI від 12.12.2008р.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»№ 661-VI від 12.12.2008р. набрав чинності з 09.01.2009р.
Тоді як кредитний договір №11162446000 був укладений сторонами 05.06.2007р. Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі.
Таким чином, станом на момент укладення кредитного договору №11162446000 від 05.06.2007р. та включення до умов кредитного договору спірного п. 1.3.1 договору, чинним законодавством України не було заборонено банкам збільшувати розмір процентної ставки в односторонньому порядку.
Такої ж позиції додержується Вищий господарський суд України в постанові від 31.03.2010р. по справі № 30/207-09.
Крім того, у постановах Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2010р. у справі № 14/27-10 та від 24.03.2011р. у справі № 5/10-10 зазначено про відсутність підстав для визнання незаконним нарахування грошових сум, здійснених ПАТ «УкрСиббанк» по процентній ставці, що перевищує розмір 19,5%, обумовлений сторонами в п. 1.3.1 кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р., з моменту підписання кредитного договору.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що право відповідача збільшувати розмір процентних ставок передбачене п. 9.2. кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р., а матеріалами справи підтверджено, що відповідач збільшував розмір процентних ставок при настанні обставин, які визначені вказаним пунктом кредитного договору, що свідчить про правомірне збільшення відповідачем в односторонньому порядку процентної ставки на 10 % з 08.01.2008р. за користування кредитними коштами (лист № 2087/139/4/655 від 24.12.2008р.) від визначеної у п.1.3.1 кредитного договору.
У зв’язку з чим колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, стосовно того, що вимоги позивача є безпідставними та недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно посилань апелянта на те, що у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції вказав п. 9.2. договору спірним, колегія суддів зазначає наступне.
З мотивувальної частини рішення господарського суду від 18.04.2011р. вбачається, що позивач у позові просить визнати нікчемним п. 1.3.1 кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р., але суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначив п. 9.2. кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р.спірним.
З врахуванням норм Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що зазначена описка не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, вважає безпідставним посилання апелянта на не зазначення у рішенні суду поданої 18.04.2011р. заяви про уточнення позовних вимог, оскільки дана заява була отримана після оголошення рішення по справі (а.с. 121-122).
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає доводи позивача викладені в апеляційній скарзі такими, що не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 18.04.2011р. у справі № 5021/446/2011 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення, оскільки доводи, викладені у апеляційній скарзі не відповідають нормам чинного законодавства і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 75, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 18.04.2011р. у справі № 5021/446/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя І. А. Шутенко