ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р.                                                           Справа № 40/217-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя  Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача  –не з’явився

відповідача  - не з’явився

особи, що подає скаргу –ОСОБА_1       

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Харків (вх. № 2130 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.11 р. у справі № 40/217-10

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про  стягнення 20000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2010 р. у справі № 40/217-10 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків  на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків 20 000,00 грн. заборгованості, 200,00грн.  державного мита,  236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2010 р. скасувати посилаючись на те, що дане рішення порушує їхні права та законні інтереси.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив свою позицію, викладену в апеляційній скарзі та зазначив про те, що він є власником будівлі по АДРЕСА_1; матеріали для будівництва вказаного житла придбалися ним особисто, а відповідач, ФОП ОСОБА_4, не має ніякого відношення до зазначеної будівлі та будівництва. В зв’язку з чим, вважає, що факти, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивач та відповідач відзив на апеляційну скаргу не надали, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року розгляд апеляційної скарги відкладено для надання сторонами та учасниками судового процесу додаткових доказів по справі.

В судове засідання 21.06.2011 року представники сторін не з’явились, витребуваних документів не надали, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку  представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, Фізична особа –підприємець ОСОБА_3  звернувся до господарського суду з позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 про стягнення 20 000 гривень за неналежне виконання договору про надання послуг від 01 березня 2006 року. В обґрунтування позову зазначив, що між ним та відповідачем був укладений 01 березня 2010 року договір про надання послуг. Згідно договору, він, позивач, мав надати відповідачу послуги по придбанню з рахунок ОСОБА_4 будівельних матеріалів на загальну суму  2000 000 гривень для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1. Відповідач, Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 зобов’язалась згідно зазначеного договору надати йому усні замовлення на придбання та постачання будівельних матеріалів, надати грошові кошти, сплати за виконані послуги на потязі трьох днів після підписання акту –прийому –передачі робіт –1% від суми коштів фактично витрачених на придбання будівельних матеріалів.  

Розглянувши позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що дійсно,  між позивачем, Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3, та відповідачем, Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4, був укладений договір про надання послуг від 01 березня 2006 року, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов’язався надати відповідачу послуги по придбанню за рахунок відповідача будівельних матеріалів на загальну суму 2 000 000 гривень для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1.

Згідно п.2.1., п.2.2. договору відповідач зобов’язався надати позивачу усні замовлення на придбання та постачання будівельних матеріалів на об’єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1, надати для цього грошовіші кошти та сплатити по виконанню послуг позивачу на протязі

Відповідач зобов’язався  придбати будівельні матеріали на загальну суму 2 000 000 гривень та доставити ці матеріали до місця будівництва за адресою: АДРЕСА_1, передати стороні 1 оригінали документів, підтверджуючих факт придбання та транспортування будівельних матеріалів до об’єкту будівництва.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором, про що свідчить акт прийому виконаних робіт від 01 жовтня 2007 року. Суд прийшов до висновку, що із зазначено акту вбачається, що позивачем дійсно на протязі 2006 –2007 року на замовлення відповідача було придбано та доставлено на об’єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1 будівельних матеріалів на загальну суму 2 000 000 гривень. Цим актом також встановлена сума сплати за виконані роботи у розмірі 20 000 гривень. Зазначені обставини визнані в судовому засіданні суду першої інстанції представником відповідача. Посилання відповідача на факт розрахунку готівковими коштами безпосередньо у момент підписання акту приймання робіт, суд до уваги не прийняв, оскільки акт не містить у своєму тексті вказівки на те, що розрахунки між сторонами проведені та сторони не мають претензії одна до одної, та не надано суду інших документальних доказів проведеного між сторонами розрахунку.

З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується,  виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, представником відповідача, Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, був визнаний факт належного виконання умов договору від 01 березня 2006 року, а саме, що позивачем дійсно на протязі 2006 -2007 років на замовлення відповідача було придбано та доставлено на об’єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1, де вона спільно зі своїм компаньйоном ОСОБА_1 здійснювала будівництво житлового будинку на загальну суму 2 000 000 гривень, у зв’язку з чим відповідачем був підписаний 01 жовтня 2007 року акт приймання виконаних робіт, яким дійсно встановлена сума сплати за виконані роботи у розмірі 20 000 гривень.

Оцінюючи докази по справі, акт приймання виконаних робіт, факт визнання представником відповідача належного виконання договору від 01 березня 2006 року, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими.

Із матеріалів справи вбачається, що ніяких інших документальних доказів на підтвердження належного виконання позивачем умов договору, суду не надано.

Так, матеріали справи містять лише накладну № 81 від 13 грудня 2006 року на суму 4397,43 гривні, накладну № 83 від 03 жовтня 2007 року на суму 2087,80 гривень, накладну № 80 від 06 грудня 2006 року на суму 2778,58 гривень, накладну № 79 від 04 грудня 2006 року на суму 3300 гривень, тоді як позивач стверджує про виконання договору на суму 2 000000 гривень.

Між тим, умовами договору, а саме п.3.3. договору передбачено, що сторона 2, фізична особа –підприємець ОСОБА_3, передає стороні 1, фізичній особі –підприємцю ОСОБА_4 оригінали документів, підтверджуючих факт придбання та транспортування будівельних матеріалів.

Сторони таких документів суду не надали.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про задоволення позовних вимог, оскільки не надав належної оцінки наведеним обставинам, доказам, які знаходяться в матеріалах справи в їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Харків, в зв’язку з її  юридичною та фактичною обґрунтованістю, і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.  32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -            

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2011 р. по справі № 40/217-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 в АКБ «Приват Банк», МФО 305299) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_3) 100,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя                                                                    Істоміна О.А.

Суддя                                                                                           Барбашова С.В.  

Суддя                                                                                           Білецька А.М.  

Повний текст постанови підписано 25 червня 2011 року