Справа № 22ц-1057/2007р.                       Головуючий у першій інстанції -

Харечко Л.К.

Категорія - цивільна           Доповідач -Мельниченка Ю.В.

УХВАЛА

Іменем       України 09 липня 2007 року

Апеляційний   суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді   - Позігуна М.І.

суддів - Мельниченка Ю.В., Мамонової О.Є., при секретарі - Гавриленко Ю.В.

з участю - адвоката ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_1розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 23 квітня 2007 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2007 року, яким з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто половину коштів, сплачених за придбання автомобіля в період шлюбу у розмірі 1960 грн. 38 коп., та 81 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить змінити рішення суду, зменшивши суму стягнень до 960 грн. 38 коп., посилаючись на те, що суд не взяв до уваги суму, яку він позичав у ОСОБА_4 для придбання автомобіля і повернув їй після розлучення, а також саму розписку. Суд не викликав та не допитав в якості свідка ОСОБА_5, в присутності якої давались гроші в борг, та для встановлення факту передачі коштів в борг. На думку апелянта, суд неуважно вивчив матеріали справи, оскільки в рішенні неправильно зазначив вартість автомобіля.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що сторони під час шлюбу спільно сплатили 3920 грн. 77 коп. в рахунок сплати кредиту на придбання автомобіля марки "Таврія-Нова", які відповідно до ст. 70 СК України підлягають поділу у рівних частках, а

відповідачем не надано будь-яких доказів, що він позичав кошти саме на погашення кредиту.

Такий висновок суду відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що покупцем згідно договору купівлі-продажу № 255 від 27.04.2004 року та квитанції № 6409 від 27.04.2004 року було сплачено перший внесок 3017 грн. (а.с. 14, 34). Згідно сертифікату №1 договору страхування заставленого майна № В935-015/04/СТ від 29 квітня 2004 року перша частка страхового платежу становить 547 грн. 47 коп., яка була також сплачена ОСОБА_1згідно квитанції №35 від 29.04.2004 року (а.с.21-22). Оплата зазначених платежів припадає на час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Отже, суд першої інстанції, виходячи з положень ст. ст. 60 та 70 СК України вірно дійшов висновку, що сплачені кошти є спільною сумісною власністю подружжя і відповідно до ст. 70 СК України підлягають поділу у рівних частках.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач позичав у ОСОБА_4 кошти на придбання автомобіля, які повернув їй згідно розписки після розлучення з позивачкою, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів, що кошти, позичені ним у ОСОБА_4 призначалися саме на оплату витрат, пов"язаних з оформленням кредиту на придбання автомобіля. Крім того, в розписці також не зазначено з якою метою ОСОБА_1позивав гроші.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що в рішенні суду неправильно зазначено вартість автомобіля, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки для правильного вирішення справи по суті немає значення дійсна вартість автомобіля, так як предметом розгляду в суді першої інстанції були вимоги позивачки про поділ коштів, які є спільною сумісною власністю подружжя, витрачених ними на оформлення кредиту для придбання автомобіля, зокрема, сум першого внеску та страхового платежу, а не про поділ загальної суми кредиту.

Суд повно й усебічно встановив обставини, що мають значення для справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності. Постановлене судове рішення відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст.ст.301, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.