Справа № 22ц-887/2007р.                       Головуючий у першій інстанції -

Дикий В.М.

Категорія - цивільна            Доповідач -Мельниченка Ю.В.

УХВАЛА

Іменем       України

05 липня 2007 року апеляційний   суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді   - Позігуна М.І.

суддів - Мельниченка Ю.В., Ішутко В.М., при секретарі - Гавриленко Ю.В.

з участю -розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2007 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" України про стягнення коштів на навчання , -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2007 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про стягнення 11543 грн. 50 коп. на відшкодування витрат на навчання.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. На думку апелянта, не позивач, а суд неправильно тлумачить норми статтей 456 та 1200 ІДК України (відповідно у редакціях 1963 та 2004 років), відповідно до яких право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на утриманні або мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання. Оскільки ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства, тому шкода, заподіяна їй сплатою за навчання підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі на строк її інвалідності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про стягнення коштів, витрачених на оплату навчання не обгрунтована на законі, позивач досить довільно тлумачить зміст ст.456 ЦК України, а відповідно до діючого законодавства ОСОБА_2 проводиться щомісячна страхова виплата, як особі, яка має на це право в разі втрати годувальника.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Законом України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків, затвердженими постановою КМУ від 23 червня 1993 року №472, передбачаються види соціальних послуг та виплат, їх розміри та коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди. Відповідно до зазначених нормативних актів ОСОБА_2 має право на виплату їй пенсії у зв"язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яку вона згідно особової справи отримує щомісячно у розмірі 928 грн. 78 коп., строк виплати якої їй продовжено як інваліду з дитинства (а.с.98-103).

Чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини не передбачено такого способу відшкодування шкоди, як відшкодування витрат на навчання.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Постановлене судове рішення відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Керуючись ст.ст.301, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну    скаргу                  представника    позивача    ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.