КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2011 № 1/37
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ільєнок Т.В.
суддів: Верховця А.А.
Шипка В.В.
при секретарі
судового засідання : Загрунній Л.І.
за участі представників:
позивача: ОСОБА_1. – дов. б/н від 11.07.2011 р.;
відповідача: ОСОБА_2. – дов. № 4 від 24.06.2011 р.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Варта-7 Київ”
на рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р.
у справі № 1/37 (Суддя Мельник В.І.)
за позовом Повного товариства „Галкевич і компанія „Ломбард-Максимум”
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Варта-7 Київ”
про стягнення 72 806,97 грн.
ВСТАНОВИВ:
Повне товариство «Галкевич і компанія «Ломбард-Максимум» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Варта-7 Київ» про стягнення
72 806,97 грн. Позовні вимоги мотивовані на тому, що ТОВ «Варта-7 Київ» не виконуються вимоги Договору від 01.12.2009 № 05/ТО.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі № 1/37 позов
ПТ «Галкевич і компанія «Ломбард-Максимум» до ТОВ «Варта-7 Київ» задоволено повністю, а саме:
- стягнуто з відповідача на користь позивача 61 694,58 грн. – вартості викраденого мана, 11 112,39 грн. – недоотриманого прибутку та судові витрати.
На погоджуючись із вищезазначеним Рішенням, ТОВ «Варта-7 Київ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просить скасувати вказане Рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог ПТ «Галкевич і компанія «Ломбард-Максимум» у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована на тому, що позовні вимоги ПП «Галкевич і компанія «Ломбард-Максимум» не підтверджені належними та допустимими доказами настання цивільно-правової відповідальності скаржника у вигляді покладення на нього обов’язку відшкодування збитків за невиконання умов Договору від 01.12.2009 № 05/ТО.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 р. № 1/37 апеляційну скаргу ТОВ «Варта-7 Київ» на Рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. № 1/37 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.06.2011 р.
У судове засідання від 21.06.2011 р. представник скаржника - ТОВ «Варта-7 Київ» не з’явився, 20.06.2011 р. через відділ документального забезпечення КАГС подав Клопотання в якому просив перенести розгляд даної справи у зв’язку з неможливістю представника ТОВ «Варта-7 Київ» прибути у судове засідання від 21.06.2011 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 р. № 1/37 розгляд справи було відкладено на 12.07.2011 р. в порядку п.1 ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою сторони по справі.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/2 від 12.07.2011 р. було змінено склад колегії: головуючий суддя – Ільєнок Т.В., суддів Шипко В.В., Борисенко І.В. яка розглядала справу № 1/37 на колегію у складі: головуючий суддя – Ільєнок Т.В., суддів Шипко В.В., Верховець А.А. у зв’язку з знаходженням судді Борисенко І.В. на лікарняному.
У судовому засіданні від 12.07.2011 р. представник скаржника наданими суду поясненнями підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, Рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю „Варта-7 Київ”, Рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі № 1/37 залишити без змін, з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем між позивачем та відповідачем 01.12.2009 р. було укладено Договір № 05/ТО, згідно якого відповідач зобов’язався надавати позивачу послуги з централізованої охорони об’єкта позивача, а саме приміщення за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Вокзальна 71-Б), шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна позивача, що в ньому знаходиться, у період знаходження об’єкта під охороною.
Дія договору визначена п.8.1, згідно якого, строк дії Договору закінчується 07.12.2009 р. проте, у разі якщо за один місяць до закінчення терміну його дії жодна з сторін не вимагатиме його припинення, або переукладення, тоді він залишається в силі на попередніх умовах і на той же строк. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку проте, що Договір, за яким надавались послуги охорони був чинним, станом на 29.01.2010 р.
З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2010 р. сторонніми особами, які проникли на об’єкт, що знаходився під охороною відповідача, було скоєно крадіжку, а саме, крадіжку майна позивача, яке знаходилось у володінні позивача на підставі Договорів застави в забезпечення зобов’язань клієнтів за Договорами фінансових кредитів, копії яких долучені до матеріалів справи.
За фактом скоєного злочину правоохоронними органами було порушено кримінальну справу. На підтвердження вищенаведеного позивачем долучено до матеріалів справи копію Постанови про порушення кримінальної справи № 11-6437 від 29.01.2010 р.
Правоохоронними органами було встановлено, що сторонні особи проникли на об’єкт позивача шляхом злому (вибиття) замків металевих (броньованих) зовнішніх (вхідних) дверей приміщення, розпилювання металевих грат та злому замка сейфу, в якому знаходились грошові кошти та предмети застави.
Відповідно до даних обліково-реєструючої системи та первинних облікових бухгалтерських документів позивача, а також за результатами проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей) з приміщення об’кта було вкрадено грошових коштів у сумі 1031,00 грн., та предметів закладу (виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінним камінням) загальною вагою 461,18 грн. на суму 60 663,58 грн.
Таким чином, загальна вартість викраденого майна позивача з об’єкту, що перебував під охороною відповідача, складає суму 61694,58 грн.
Позовна вимога стосовно стягнення 11 112,39 грн. – недоотриманого прибутку, обгрунтована представником позивача на тому, що дана сума складається з сум, які позивач не отримав у якості прибутку, внаслідок викрадення закладеного майна, яке закладалось клієнтами позивача в забезпечення за користування кредитами, взятими у позивача, у підтвердження чого надав відповідні докази.
Згідно з положеннями п.1.5 Договору час реагування групою швидкого реагування на сигнал тривоги становить 7 хвилин.
Укладення Договору, відповідно до положень п.1.7 Договору, свідчить про належну технічну укріпленість об’єкту, що підтверджено відповідачем при укладеного даного Договору.
Позивач у своїй позовній заяві зазначив про те, що у період з часу надходження сигналу тривоги до часу прибуття групи швидкого реагування на об’єкт сторонні особи встигли проникнути в приміщення позивача, при цьому зруйнувати (вибити) замки металевих (броньованих) зовнішніх (вхідних) дверей приміщення, розпиляти металеві грати та зламати замок сейфу, здійснити крадіжку майна, на що потрібен значний період часу, та вийти з об’єкта до прибуття групи відповідача.
На підставі викладеного позивач у своїй позовній заяві просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 61694,58 грн. вартості викраденого майна, 11 112,39 грн. –недоотриманого прибутку та судові витрати.
Місцевим господарським судом, виходячи із встановлених при розгляді даної справи обставин, було вірно застосовано наступні норми чинного законодавства.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором надання охоронних послуг.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи скаржника - ТОВ „Варта-7 Київ” викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що між ним (ТОВ „Варта-7 Київ”) та ТОВ «Вік–Тан» було укладено Договір № 1951 від 05.11.2008 р. про надання послуг з виїзду наряду групи реагування на об’єкт, на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації, згідно якого відповідач користувався послугами ТОВ «Вік –Тан», а також те, що вказана група реагування прибула на об’єкт охорони позивача, на якому спрацював сигнал тривоги вчасно, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в Договорі № 05/ТО від 01.12.2009 р. укладеного між позивачем та відповідачем не було надано згоди охоронній фірмі (ТОВ „Варта-7 Київ”) на укладення Договору субпідряду на охорону об’єкта позивача, а тому відповідальність за неналежне виконання зобов’язань за Договором № 05/ТО від 01.12.2009 р. несе лише відповідач.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань по оплаті за поставлений позивачем товар доведена матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не має, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Варта-7 Київ” залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. № 1/37 залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р.
№ 1/37 набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р.
№ 1/37 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.
Матеріали справи № 1/37 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Ільєнок Т.В.
Судді Верховець А.А.
Шипко В.В.