донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.06.2011 р. справа №27/102/10-31/5009/648/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Новікової Р.Г.
суддівВолкова Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_4 за дов.№1-11-8335 від 12.04.2011р.
від відповідача 1:не з’явився
від відповідача 2:
від відповідача 3:не з’явився
не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит»м.Запоріжжя
на рішення
господарського суду Запорізької області
від11 квітня 2011р.
(повний текст підписаний 12.04.2011р.)
по справі№27/102/10-31/5009/648/11 (суддя Хуторной В.М.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»м. Київ в особі філії ПАТ «КБ «Надра»Запорізького регіонального управління м. Запоріжжя
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит»м.Запоріжжя
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіазаказ»м.Запоріжжя
3. Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Запоріжжя
простягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості 569664грн.29коп.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ «КБ «Надра»Запорізького регіонального управління звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит»м.Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіазаказ»м.Запоріжжя та Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Запоріжжя з позовом про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості в розмірі 569664грн.29коп., а саме, 500000грн.00коп. заборгованості за кредитом, 65458грн.29коп. заборгованості за відсотками, 2360грн.32коп. пені, 1845грн.68коп. втрат від інфляції за договором кредиту №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2010 р. у справі №27/102/10 позов задоволено у повному обсязі. Присуджено до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 569664грн.29коп., з яких: 500000грн.00коп. - заборгованість за кредитом, 65458грн.29коп. - заборгованість за відсотками, 2360грн.32коп. пені, 1845грн.68коп. втрат від інфляції, 5696грн.64коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.11.2010р. рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2010 р. у справі №27/102/10 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. У позові до фізичної особи - ОСОБА_5 м.Запоріжжя відмовлено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Авіатранзит»та ТОВ «Авіазаказ»на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ «КБ «Надра»- Запорізького регіонального управління –500000грн.00коп. заборгованості за кредитом, 57458грн.29коп. заборгованості за відсотками, 2360грн.32коп. пені, 1845грн.68коп. втрат від інфляційних процесів, 5696грн.64коп. державного мита, 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
За наслідками касаційного оскарження вищезазначені судові акти були скасовані, справу №27/102/10 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду, про що Вищим господарським судом України прийнята відповідна постанова від 19.01.2011р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.02.2011р. справу було прийнято до провадження та присвоєно №27/102/10-31/5009/648/11.
Під час нового розгляду, позивач надав до суду першої інстанції заяву в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України від 16.03.2011р., якою уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит»м.Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіазаказ»м.Запоріжжя та Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ «КБ «Надра»- Запорізького регіонального управління заборгованість за кредитом в сумі 256142грн.38коп., заборгованість за відсотками –71678грн.07коп., пеню за прострочення сплати відсотків –2451грн.75коп., пеню за прострочення сплати кредиту –45361грн.11коп., суму втрат від інфляційної складової за відсотками в розмірі 6497грн.89коп., суму втрат від інфляційної складової за кредитом –36981грн.02коп.
16.03.2011р. позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов ПАТ КБ «Надра»в особі філії ВАТ «КБ «Надра»- Запорізького регіонального управління шляхом накладення арешту на належні відповідачам грошові кошти, які знаходяться на рахунках у фінансових установах, накладення арешту на належне відповідачам нерухоме майно в межах позовних вимог позивача, заборони відповідачам здійснювати списання грошових коштів з поточних рахунків, які відкрито ними у фінансових установах.
Заявою про уточнення позовних вимог №3/3/03-0086 від 23.03.2010р. позивач знов уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів 1, 2, 3 борг у розмірі 424400грн.77коп., з яких заборгованість за кредитом складає 256067грн.31коп., заборгованість за відсотками –77041грн.69коп., пеня за прострочення сплати відсотків –2451грн.75коп., пеня за прострочення сплати кредиту –45361грн.11коп., сума втрат від інфляційної складової за відсотками 6497грн.89коп., сума втрат від інфляційної складової за кредитом –36981грн.02коп.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2011р. по справі №27/102/10-31/5009/648/11 позовні вимоги задоволені частково. Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіазаказ»на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в особі філії ПАТ «КБ «Надра»Запорізького регіонального управління 256067грн.31коп. заборгованості за кредитом; 8942грн.66коп. заборгованості за відсотками; 47245грн.48коп. пені; 41091грн.67коп. втрат від інфляції; 3533грн.47коп. державного мита; 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіазаказ»відмовлено. У задоволенні позову відносно Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Запоріжжя відмовлено.
Крім того, зазначеним рішенням суду першої інстанції здійснено процесуальне правонаступництво, замінено Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ «КБ «Надра»Запорізького регіонального управління його правонаступником - Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра»в особі філії ПАТ «КБ «Надра»Запорізького регіонального управління. До того ж, відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в особі філії ПАТ «КБ «Надра»Запорізького регіонального управління про забезпечення позову.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит»м.Запоріжжя звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2011р. по справі №27/102/10-31/5009/648/11, зменшивши суму, яка підлягає солідарному стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіазаказ»на 115155грн.10коп., та відмовити в цій частині позовних вимог.
В обґрунтування своєї правової позиції заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що суд прийшов до необґрунтованого висновку щодо періоду нарахування відсотків, оскільки сторонами договору було узгоджено, що застосування відсоткової ставки буде здійснено у визначений договором термін користування кредитною лінією. При цьому, застосування відсоткової ставки у погоджений сторонами термін кореспондується з обов’язком відповідача 1 забезпечити повне повернення отриманих траншів в межах кредитної лінії і відсотків за користування ними в термін до 13.04.2010р. Отже, розраховувати відсотки за кредитним договором з використанням певної ставки річних слід до 13.04.2010р.
Крім того, зазначає, що розрахунок пені за прострочення сплати відсотків зроблений судом з порушенням приписів ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України. Посилається на те, що в розрахунку суми інфляційної складової за відсотками взагалі не зазначено який коефіцієнт індексації застосовується і чим підтверджується наявність такого коефіцієнту.
На адресу Донецького апеляційного господарського суду 30.05.2011р. надійшов відзив Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в особі філії ПАТ «КБ «Надра»Запорізького регіонального управління, відповідно до якого останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та стверджує, що рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.
У судових засіданнях від 30.05.2011р. та 20.06.2011р. представник позивача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу. Представники відповідачів у судові засідання не з’явились, про час та місце проведення яких були повідомлені належним чином.
Оскільки ухвалою від 30.05.2011р. сторони були попереджені про те, що у разі нез’явлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними у справі матеріалами, тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ «КБ «Надра»Запорізького регіонального управління (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»в особі філії ПАТ «КБ «Надра» Запорізького регіонального управління) (далі –банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит»(далі - позичальник) був укладений кредитний договір про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №16/2008/0005/Ютф, відповідно до п. 1.1.1. якого предметом цього договору є порядок та умови надання банком позичальнику кредитних коштів в межах відкритої відновлювальної лінії на наступних умовах: банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 500000грн.
За приписами п.п.1.1.2 договору, термін користування кредитною лінією встановлюється з 14.04.2008 р. по 13.04.2010р.
Як передбачено п.п.1.1.3. договору, відсоткова ставка за користування кредитною лінією складає 19,9 % річних в гривні.
Згідно до п.1.2. кредитного договору, видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами в валюті ліміту після подачі позичальником письмових заявок на видачу траншу відповідно до п.3.2. цього договору.
Кредитна лінія надається позичальнику на наступні цілі –поповнення обігових коштів (п. 1.3 договору).
Пунктом 2.3. договору встановлено, що відсотки за кредитною лінією нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитною лінією за фактичний час користування кредитною лінією і сплачується позичальником у порядку, передбаченому п.3.2.3 цього договору. При розрахунку плати за кредитною лінією приймається рік рівний 360 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів.
Відповідно до п.2.5. кредитного договору, за наявності заборгованості за кредитною лінією та/або відсотків за користування нею, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості: в першу чергу підлягає сплаті прострочена заборгованість за нарахованими відсотками; в другу чергу підлягають сплаті нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув; в третю чергу підлягає сплаті прострочена заборгованість за траншами в межах кредитної лінії; в четверту чергу підлягають сплаті комісійні винагороди згідно цього договору; в п’яту чергу підлягає сплаті неустойка, передбачена цим договором.
Як передбачено п.2.6. відсоткова ставка за кредитною лінією підлягає коригуванню за погодженням сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також при зміні облікової ставки НБУ.
Так, у п.п.2.6.1., 2.6.2. договору сторони узгодили, що про намір змінити розмір відсоткової ставки за надання кредитної лінії, банк зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. У разі якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром відсоткової ставки за кредитною лінією, він зобов’язаний протягом п’яти робочих днів підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її банку.
Пунктом 3.2.5. встановлений обов’язок позичальника забезпечити повне повернення отриманих траншів в межах кредитної лінії і відсотків за користування ними в термін до 13.04.2010р., а також сплату можливої неустойки. Нараховані відсотки за останній місяць користування кредитною лінією сплатити одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією.
Строк дії договору згідно з п.6.4. цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором.
Додатковою угодою №1 від 30.07.2008р. до кредитного договору про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р. була збільшена відсоткова ставка за користування кредитною лінією з 15.07.2008р. до 25,0% річних в національній валюті.
З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р., між ВАТ КБ «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Запорізьке регіональне управління (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіазаказ», фізичною особою ОСОБА_5 м.Запоріжжя (далі - поручителі) були укладені договори поруки № 16/2008/0005/Ютф/1 та № 16/2008/0005/Ютф/2 від 14.04.2008р., згідно до п.1.1 яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання/неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору.
Пунктами 1.2. договорів поруки № 16/2008/0005/Ютф/1 та № 16/2008/0005/Ютф/2 передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі, поручитель повинен виконати зобов’язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов’язання, вказаного у п. 1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.
Згідно з п.п.1.3., 1.4. договорів поруки №16/2008/0005/Ютф/1 та №16/2008/0005/Ютф/2, відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання/ неналежного виконання позичальником будь-якої частини зобов’язання, так і при невиконанні позичальником зобов’язання в цілому. Поручителі відповідають перед кредитором за виконання зобов’язання у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.
За приписами п.2.2. договорів поруки, поручителі зобов’язуються виконати взяті на себе зобов’язання, що витікають із кредитного договору, з моменту отримання повідомлення банку про невиконання позичальником своїх зобов’язань по договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р. позивачем було перераховано ТОВ «Авіатранзит» суму кредиту у розмірі 500000грн.00коп. Доказом цього є додані до матеріалів справи клопотання відповідача 1 №19/02 від 05.02.2008р. про надання відновлюваної кредитної лінії з вільним режимом кредитування в сумі 500000грн.00коп. та відповідний меморіальний ордер №NL-1 від 15.04.2008р.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем 1 грошових зобов’язань за кредитним договором, банком були направлені на адресу ТОВ «Авіатранзит»претензія №3/1833 від 22.09.2009р., на адресу ТОВ «Авіазаказ»та ОСОБА_5 повідомлення №3/1837 та №3/1836 від 22.09.2009р. про усунення порушень умов кредитного договору, в яких викладена вимога щодо погашення заборгованості за відсотками, сплати пені і штрафних санкцій до 01.10.2009р.
Відповідно до наявних у матеріалах повідомлень про вручення поштового відправлення, вищезазначені претензія та повідомлення банку були отримані відповідачами.
Оскільки вимоги банку про усунення порушень умов кредитного договору про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р. боржником та поручителями були залишені без уваги, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення у судовому порядку заборгованості за договором кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення договору позичальником, так згідно частини 1 даної статті якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Положеннями ст.553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
За приписами статті 554 цього кодексу, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
В свою чергу, ст.541 Цивільного кодексу України встановлено, що солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.
Відповідно до ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Умовами договорів поруки №16/2008/0005/Ютф/1 та №16/2008/0005/Ютф/2 від 14.04.2008р., а саме, п.п.1.3., 1.4. договорів поруки передбачено, що відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання/ неналежного виконання позичальником будь-якої частини зобов’язання, так і при невиконанні позичальником зобов’язання в цілому. Поручителі відповідають перед кредитором за виконання зобов’язання у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.
При цьому, поручителі зобов’язуються виконати взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, з моменту отримання повідомлення банку про невиконання позичальником своїх зобов’язань по договору (п. 2.2. договорів поруки).
Таким чином, відповідальність поручителів настає лише у випадку попереднього повідомлення поручителів про невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування.
Як зазначалось раніше, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази направлення банком на адресу поручителів вимог про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачами заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом, штрафних санкцій, з урахуванням належного повідомлення боржника та поручителів про наявну заборгованість, господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Умовами кредитного договору про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р., а саме, п.п.1.1.3. договору встановлена відсоткова ставка за користування кредитною лінією у розмірі 19,9% відсотків річних в гривні.
При цьому, додатковою угодою від 30.07.2008р. до договору №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р., сторони змінили п.п.1.1.3. договору, встановивши відсоткову ставку за користування кредитом в національній валюті на рівні 25% річних, починаючи з 15.07.2008р.
Як правомірно визначено судом першої інстанції, застосування позивачем відсоткової ставки за користування кредитними коштами в розмірі 29% при нарахуванні процентів є безпідставним та необгрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначалось раніше, пунктом 2.6. кредитного договору №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р. встановлено, що відсоткова ставка за кредитною лінією підлягає коригуванню за погодженням сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також при зміні облікової ставки Національного банку України. Про намір змінити розмір відсоткової ставки за надання кредитної лінії, банк зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. У разі, якщо позичальник погодиться із зміненим розміром відсоткової ставки за кредитною лінією, він зобов’язаний протягом п’яти робочих днів підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її банку. У разі якщо позичальник не погодиться з запропонованими кредитором розмірами відсоткової ставки, він зобов’язаний протягом п’яти робочих днів повернути банку існуючу заборгованість за кредитною лінією, сплатити нараховані відсотки, комісійні винагороди та можливу неустойку в повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою.
Виходячи з правового аналізу норм чинного законодавства та умов кредитного договору, для встановлення факту зміни умов договору в частині збільшення відсоткової ставки до 29 % повинна бути укладена додаткова угода до кредитного договору про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р. з відповідними змінами.
Проте, до матеріалів справи не надана належним чином оформлена додаткова угода до кредитного договору №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р., якою було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 29% річних.
Отже, правові підстави для застосування 29% річних при нарахуванні відсотків за користування кредитом у позивача були відсутні.
За таких обставин, господарський суд здійснив новий розрахунок з урахуванням ставок 19,9% та 25% річних, відповідно до якого заборгованість боржника за відсотками станом на 15.02.2011р. становить 79763грн.90коп.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи меморіальних ордерів №U163784 від 16.02.2011р. та №U329430 від 17.03.2011р., Шевченківським відділом Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції в порядку часткового виконання наказів господарського суду Запорізької області від 07.06.2010р. та від 01.12.2010р. по даній справі проведено списання з ТОВ «Авіатранзит»грошових сум в розмірі 311454грн.55коп. та 75грн.07коп. відповідно.
Виходячи зі встановленої пунктом 2.5. кредитного договору черговості погашення заборгованості, суд першої інстанції обґрунтовано врахував списані з боржника суми на погашення заборгованості за відсотками, а залишок –на погашення основної заборгованості за кредитом.
Таким чином, станом на 16.02.2011р. заборгованість за відсотками є погашеною, а заборгованість за кредитом складає 268309грн.35коп.
Отже, за період з 16.02.2011р. по 04.04.2011р. господарський суд законно здійснив перерахунок заборгованості за відсотками з урахуванням зменшення суми основного боргу по тілу кредиту на списані з боржника грошові суми за меморіальними ордерами №U163784 від 16.02.2011р. та №U329430 від 17.03.2011р., відповідно до якого задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів 1 та 2 заборгованості за відсотками в розмірі 8942грн.66коп. У задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 68099грн.03коп. оспорюваним рішенням було правомірно відмовлено.
Що стосується посилань скаржника на неправомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами після 13.04.2010р., коли, на його думку, закінчився термін користування кредитною лінією, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Пунктом 2.3. кредитного договору №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2011р. встановлено, що відсотки за кредитною лінією нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитною лінією за фактичний час користування кредитною лінією і сплачується позичальником у порядку, передбаченому п. 3.2.3 цього договору. При розрахунку плати за кредитною лінією приймається рік рівний 360 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів.
При цьому, згідно п.6.4. договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором.
Тобто, банк надає позичальнику кредит на визначений в договорі термін, протягом якого позичальник користується наданими йому грошовими коштами та повертає у строк, зазначений в договорі. Якщо позичальник не повернув в обумовлений у договорі термін кредит, і продовжує користуватися кредитними коштами до повного повернення кредитору наданих йому в тимчасове користування грошових коштів, банк має право на отримання процентів, що нараховувались до порушення строків повернення кредиту.
За приписами статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід зазначити, що кредитний договір №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2011р. був підписаний сторонами без зауважень та заперечень
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності нарахування відсотків за період з 15.04.2008р. по 04.04.2011р.
Під час судового провадження позивач наполягав на стягненні з відповідачів заборгованості за кредитом в розмірі 256067грн.31коп.
Після перевірки правомірності арифметичних розрахунків цієї суми господарський суд визнав їх помилковими та зробив свій розрахунок, відповідно до якого розмір основного боргу складає 268234грн.28коп. Оскільки вимоги позивача не перевищують фактичний розмір заборгованості за кредитом, тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за кредитом у повному обсязі.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки.
Стаття 218 Господарського кодексу України вказує, що несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Пунктом 4.1. кредитного договору про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №16/2008/0005/Ютф від 14.04.2008р. передбачено, що за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею, в тому числі пред’явлених до дострокового погашення, позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при здійсненні розрахунку пені за прострочення сплати кредиту, нарахував пеню з дотриманням умов кредитного договору та в межах визначеного законодавством строку.
Отже, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність задоволення господарським судом позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 44793грн.73коп. та відмови в задоволенні вимог про стягнення пені на суму 567грн.38коп.
Крім того, суд апеляційної інстанції перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені за відсотками, дійшов до висновку про законність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів пені за прострочення сплати відсотків у повному обсязі.
Що стосується тверджень заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України при здійсненні розрахунку пені за прострочення сплати відсотків, то апеляційним господарським судом вони не приймаються до уваги, оскільки зазначені обставини не впливають на розмір пені, який підлягає стягненню з відповідачів за оскарженим рішенням.
Приписами ст.1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок суми інфляційних втрат за відсотками по кредиту та втрат від інфляції за кредитом, колегія суддів вважає його правомірним та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, проаналізувавши матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_5, укладаючи договір поруки та здійснюючи свої договірні зобов’язання, виступав в якості фізичної особи –громадянина, а не суб’єкта підприємницької діяльності, що підтверджується договором поруки і платіжними документами наявними у справі.
За таких обставин, ОСОБА_5 виходячи з положень статті 21 Господарського процесуального кодексу України є неналежним відповідачем у цій справі.
Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано та законно відмовив у задоволенні позову відносно Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Запоріжжя.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
У зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2011р. у справі №27/102/10-31/5009/648/11 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника –Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит» м.Запоріжжя.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатранзит»м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2011р. у справі №27/102/10-31/5009/648/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2011р. у справі №27/102/10-31/5009/648/11- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді Р.В. Волков
Н.М. Дучал