ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

24 червня 2011 р.                                                                                   № 51/233  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПодоляк О.А.,

суддів:Добролюбової Т.В.,

Могил С.К.,

Селіваненка В.П.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши заяву            Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас"

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 28.04.2011

у справі№ 51/233

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Канзас"

доПублічного акціонерного товариства "Кредит Європа Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача                          ОСОБА_1

про визнання припиненим договору поруки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 у справі № 51/233, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас" до Публічного акціонерного товариства "Кредит Європа Банк" про визнання припиненим договору поруки.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2011 у справі № 51/233 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 –без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Канзас" звернулося із заявою від 16.05.2011 (вх. № 03.14.04-11/1205/2011 від 09.06.2011) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.04.2011 у справі № 51/233, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування зазначеної норми матеріального права у подібних правовідносинах заявник надав постанови Вищого господарського суду України від 21.01.2010 у справі № 15/251/09, від 12.07.2010 у справі № 39/291пн, від 02.06.2010 у справі № 2/315 та ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14.07.2010.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 28.04.2011 у справі № 51/233, про перегляд якої подано заяву, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову про визнання припиненим договору поруки, суд касаційної інстанції виходив з того, що спірним договором поруки передбачено забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з усіма змінами і доповненнями до нього, при цьому в матеріалах справи міститься згода позивача (поручителя), оформлена протоколом загальних зборів учасників позивача, на збільшення відсоткової ставки за кредитним договором.

Водночас Вищий господарський суд України у постановах від 21.01.2010 у справі № 15/251/09, від 12.07.2010 у справі № 39/291пн, від 02.06.2010 у справі № 2/315 та Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від 14.07.2010 погодилися з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання договорів поруки припиненими з тих підстав, що банки як кредитори, піднявши відсоткові ставки за користування кредитами (справи № 15/251/09, № 2/315 та ухвала від 14.07.2010) та збільшивши ліміт кредитної лінії за кредитним договором (справа № 39/291пн), без згоди на те поручителів, змінили умови кредитних договорів, що призвело до збільшення зобов'язань поручителів та відповідно припинення оспорюваних договорів поруки.

Таким чином, наведені судові рішення, не зважаючи на подібний предмет спору, не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 51/233 до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Канзас" у допуску справи № 51/233 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Подоляк

Судді: Т.Добролюбова

С.Могил

В.Селіваненко

О.Удовиченко