УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року серпня місяця 28 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Яковенко Л.Г.

суддів   Синельщікової О.В. Куриленка О.С. при секретарі   Шмакові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, про визнання недійсним договору дарування квартири, про визнання права власності на 1/2 частку квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційного подання помічника прокурора м. Ялти - Софіянчука Романа Васильовича на рішення Ялтинського міського суду АРК від 13 липня 2005 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_3. в частині визнання договору дарування недійсним задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі під № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 За ОСОБА_5 визнано право проживання в квартирі АДРЕСА_1 в якості члена родини. В іншій частині позову відмовлено. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. стягнені витрати по сплаті державного мита у сумі 200 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду подав відповідач ОСОБА_4., до апеляційного перегляду справи 28 вересня 2005 року він помер. В порядку правонаступництва за статтею 37 Цивільного процесуального кодексу України на стадії апеляційного провадження ухвалою Апеляційного суду АРК від 5 червня 2006 року замість вибулого відповідача ОСОБА_4. до участі в справі залучено його правонаступника - сина ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу на рішення суду.

Справа № 22-1506/2006 р.                           Головуючий у першій

інстанції Бондаренко Г.М. Доповідач Синельщікова О.В.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та в апеляційному поданні помічник прокурора ставлять питання про скасування рішення суду і просять ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказують, що задовольняючи позовні вимоги, суд поновив строки позовної давності, виходячи з того, що позивачі дізналися про порушене право у 2003 році, однак договір дарування було укладено 11 квітня 1994 року, договір було підписано особисто позивачем, що не ним оспорювалося. ОСОБА_4 також підтвердила, що знала про укладення договору дарування 11 квітня 1994 року, доказів, підтверджуючих поважні причини пропуск строку подання позовної заяви, суду не надано, отже вказані обставини є підставою для відмови в позові. При ухваленні рішення судом першої інстанції встановлено, що договір дарування прикривав договір безоплатного користування майном, однак даний висновок суду не відповідає вимогам статті 324 Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року, оскільки до договору безоплатного користування майном застосовуються правила статті 257 Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року. Вважають, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, він вирішив спір за нормами Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 року, однак вказані правовідносини виникли на момент дії Цивільного кодексу України в редакції 1963 року і повинні були вирішуватися за цим Кодексом. Згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Фактов про ущемлення особистих або майнових прав неповнолітнього ОСОБА_5 при укладенні договору дарування судом першої інстанції не встановлено.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга і апеляційне подання задоволенню не підлягають за наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановленою що за договором, посвідченим в Ялтинській державній нотаріальній конторі 11 квітня 1994 року, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Задовольняючи вимоги про визнання вказаного договору недійним, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була придбана під час шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_3. для їх сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, а, подарувавши квартиру своєму батькові ОСОБА_4., без згоди дружини, позивач ОСОБА_1, порушив її права. Крім того, при укладенні договору волевиявлення сторін не було направлено на перехід безкоштовно права власності на квартиру до обдарованого ОСОБА_4.

Колегія судців апеляційного суду погоджується з таким рішенням, вважає, що підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги і подання немає.При розгляді справи встановлено, що дійсно 3 березня 1994 року позивач ОСОБА_1 під час шлюбу з позивачкою ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 за 5 млн. крб. Договір дарування  вказаної квартири  на ім'я батька покупця - ОСОБА_4.

укладено через місяць без отримання згоди ОСОБА_3., котрій відповідно до статті 22 Кодексу законів про шлю та сім'ю України, який діяв під час спірних правовідносин, належала половина спірної квартири.

Встановлені судом першої інстанції обставини придбання спірної квартири, подальшого користування нею сім'єю позивачів, мету придбання квартири, її подальшого переоформлення на батька власника дозволили суду першої інстанції зробити висновок про недійсність вказаного договору дарування.

Підставами для визнання договору недійним є положення статей 48 і 58 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, який діяв під час спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про строки позовної давності, суд першої інстанції виходив з положень статті 76 Цивільного кодексу України 1963 року, коли право на позов виникає з дня, коли особа узнала або повинна була дізнатися про порушення свого права. Початок перебігу строку позовної давності судом встановлено з 2003 року, а тому порушено право позивачів поновлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційне подання помічника прокурора м. Ялти - Софіянчука Романа Васильовича відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2005 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.