АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1347/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : (скарга на ухвалу)
Степаненко О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В.В.
суддівКорнієнко Н.В., Ювшина В.І.
при секретаріПетренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 – ОСОБА_8 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2011 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Укрінбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу по кредиту, процентах та пені, -
в с т а н о в и л а :
30 вересня 2010 року Акціонерне товариство «Укрінбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу по кредиту, процентах та пені. Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 1 876 066,55 гривень та 1 519,56 євро боргу, з яких: 1 346 487,88 гривень - заборгованість по кредиту; 52 041,09 гривень - заборгованість по пені за прострочення сплати кредиту; 376 888,18 гривень заборгованість по процентам за користування кредитними коштами; 44 865,28 гривень - пеню по процентам за користування кредитними коштами; 1519, 56 євро та 50 155,26 гривень - комісію за обслуговування кредиту; 5 628,86 гривень - пеню за прострочення сплати комісії.
Крім того АТ «Укрінбанк» подало заяву про забезпечення позову, шляхом вжиття заходів щодо заборони відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у праві виїзду за межі кордону України.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2011 року заяву АТ «Укрінбанк» про забезпечення позову задоволено. Тимчасово обмежено відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у праві виїзду за межі кордону України до моменту виконання ними своїх зобов’язань за кредитним договором.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду представник відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – ОСОБА_8, 22 березня 2011 року звернулась з апеляційною скаргою до апеляційного суду Черкаської області, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції винесено незаконну та необґрунтовану ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та заходи забезпечення позову, вжиті на підставі зазначеної ухвали.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Встановлено, що судом першої інстанції, при розгляді даної справи, 15 березня 2011 року постановлено оскаржувану ухвалу за заявою АТ «Укрінбанк» про забезпечення позову, якою тимчасово обмежено відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у праві виїзду за межі кордону України до моменту виконання ними своїх зобов’язань за кредитним договором.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором не виконують, у зв'язку з чим станом на 15.03.2011 року заборгованість за кредитним договором складає 1885257,07 грн. та 1519,5 євро.
Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Згідно ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, порушеного порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну відповідальність) відповідальність поручителя.
Представник відповідача ПАТ «Укрінбанк» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам виїзду за кордон до повного виконання своїх зобов'язань перед банком.
Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пункт 2 ч.1 ст.152 ЦПК України визначає, що позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії.
Стаття 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Згідно ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р. №231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», громадянинові України, може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта/проїзного документа, або якщо громадянин вже має паспорт, йому може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених п.п.1-9 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», зокрема, у разі, коли: діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконанні зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань; щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі. Крім того, з цих же підстав, паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.
Суд першої інстанції виходячи з обставин справи та беручи до уваги те, що доводи позивача дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, прийшов до висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову і тимчасово обмежив відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у праві виїзду за межі України, до моменту виконання ними своїх зобов’язань за кредитним договором.
З даним висновком колегія суддів не може погодитися.
Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності:
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В порушення вимог зазначеної норми, в заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову відсутні будь-які фактичні дані, які б обґрунтовували необхідність застосування вжитих заходів забезпечення позову.
Крім того, забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151).
Верховний суд України в п.4 Постанови №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказує на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В абз.3 п.7 вказаної Постанови, Верховний суд України звертає увагу на те, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК України, повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання
судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні
ухвали.
Нормативно-правовим актом, який регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд та в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, а також визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, є Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ від 21.01.1994 року.
Суд першої інстанції посилаючись на ст.6 вказаного Закону, зазначає, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, коли діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань; щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.
Суд першої інстанції в порушення приписів ст.209 ЦПК України, не вказав, на підставі якого саме пункту ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» застосував заходи забезпечення позову; не взяв до уваги те, що зобов'язання відповідачів згідно кредитного договору забезпечені заставою транспортного засобу та договором поруки.
В порушення викладених приписів ухвала підстав та мотивів застосування заходів забезпечення позову не містить; не зазначає, в чому саме полягає, на думку суду, очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та загроза невиконання в подальшому рішення суду у даній справі.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.2 Постанови Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2011 року про вжиття заходів забезпечення позову не мотивована, не містить посилання на конкретні обставини та докази, які підтверджують можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття таких заходів, колегія суддів приходить до висновку, що дане рішення суду є необгрунтованим, не відповідає нормам матеріального права, порушує конституційні права та законні інтереси відповідачів у справі, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.303,304,307,312,313,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – ОСОБА_8 – задовольнити.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2011 року про забезпечення позову, шляхом тимчасового обмеження відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у праві виїзду за межі кордону України до моменту виконання ними своїх зобов’язань за кредитним договором, по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Укрінбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу по кредиту, процентах та пені – скасувати і постановити нову ухвалу з цього питання, якою у задоволенні заяви АТ «Укрінбанк» про забезпечення позову, шляхом вжиття заходів щодо заборони відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у праві виїзду за межі кордону України – відмовити.
Направити копію даної ухвали до Міністерства внутрішніх справ України та Адміністрації Державної прикордонної служби України, для відома і виконання.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :