АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-244/11 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: відмова в порушенні кримінальної справиКостенко А.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко І.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" травня 2011 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Охріменка І.К.
суддів Ятченка М.О., Мунька Б.П.
за участю прокурора Іванова С.С.
скаржниці ОСОБА_3
представника скаржниці ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали справи за апеляцією ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 на постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 20.04.2011 року про відмову в задоволенні їх скарги на постанову в.о.начальника Маньківського РВ УМВС Байдужого Ю.В. та старшого оперуповноваженого КМСД Сінецької З.П. від 21.02.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.122 ч.1 КК України по факту нанесення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_7,-
встановила:
Відповідно до вказаної постанови старшого оперуповноваженого Сінецької З.П., затвердженої в.о.начальника Маньківського РВ УМВС Байдужим Ю.В., 16.02.2011 року в зазначений райвідділ міліції з заявою звернулася жителька АДРЕСА_1 ОСОБА_3, в якій вона посилається на те, що 11.02.2011 року під час уроку фізичного виховання її сину ОСОБА_7, учню 3-го класу, учнем цього ж класу ОСОБА_8 було спричинено тілесне ушкодження у вигляді перелому лівої руки. Проведеною перевіркою встановлено, що під час уроку фізичного виховання, коли учні відпрацьовували рухливі ігри, ОСОБА_8 ненароком штовхнув свого однокласника ОСОБА_7, який впав, пошкодивши ліву руку, та який згідно акта судово-медичного дослідження від 21.02.2011 року отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. При цьому, згідно цієї постанови, на підставі п.2 ст.6 КПК України, в порушенні кримінальної справи по факту нанесення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_7 відмовлено за відсутністю ознак злочину, в зв’язку з недосягненням ОСОБА_8 віку, з якого настає кримінальна відповідальність за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
На дану постанову ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 звернулися в суд зі скаргою, в якій вони просять поновити строк на оскарження постанови старшого оперуповноваженого Сінецької З.П., наводячи причини пропуску строку на її подання, та посилаючись на незаконність цієї постанови просять її скасувати, а матеріали направити для додаткової перевірки, з метою забезпечення повноти, всебічності та об’єктивнсті дослідчої перевірки, посилаючись на виконання вимог ч.4 ст.7-3 КПК України при вчиненні суспільно-небезпечного діяння дитиною, яка не досягла одинадцятирічного віку.
Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_3 та її представника, суд першої інстанції посилається на пропуск ними без поважних причин строку на оскарження зазначеної вище постанови. При цьому, суд вказує на те, що оскаржувана постанова винесена 21.02.2011 року, яку скаржниця отримала 14.03.2011 року, будь-яких дій до подачі скарги в суд не вчиняла, її важке матеріальне становище, на яке вона посилається, як на причину пропуску строку на оскарження постанови, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
В своїй апеляції ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, не погоджуючись з даним судовим рішенням, просять його скасувати, а також поновити строк на оскарження постанови старшого оперуповноваженого Сінецької З.П. від 21.02.2011 року, скасувавши її, як незаконну, посилаючись на ті ж підстави, вказані ними в своїй скарзі на дану постанову при подачі її для розгляду в суд першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, які просили задоволити їх апеляцію, а саме скасувати постанову суду та поновити строк на оскарження постанови Маньківського РВ від 21.02.2011 року, міркування прокурора щодо скасування постанови суду, у зв’язку з порушенням ним вимог КПК України при розгляді вказаної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, постанова суду від 20.04.2011 року не відповідає вимогам КПК України, а тому підлягає скасуванню, виходячи з слідуючого.
Як зазначено вище, ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в своїй скарзі просили суд скасувати постанову старшого оперуповноваженого Сінецької З.П. від 21.02.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи та направити матеріали справи органу досудового слідства для проведення додаткової перевірки. При цьому, вони просили поновити строк на оскарження цієї постанови.
Суд, розглядаючи дану скаргу, повинен був вирішити питання про поновлення строку на оскарження і в разі поновлення цього строку розглянути скаргу по суті щодо скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.02.2011 року.
В разі, якщо суд прийшов до висновку щодо пропущення строку на оскарження без поважних причин і неможливості його відновлення, він повинен був відмовити у відновленні строку на оскарження постанови органу досудового слідства та визнати скаргу ОСОБА_3 такою, що не підлягає розгляду.
Суд першої інстанції, розглядаючи зазначену скаргу, в мотивувальній частині своєї постанови вказав на те, що строк на оскарження пропущений ОСОБА_3 без поважних причин, проте в резолютивній частині постанови вказав на залишення скарги ОСОБА_3 та її представника без задоволення, тобто зміст мотивувальної частини постанови суду не відповідає змісту її резолютивної частини.
Крім того, доводи суду щодо пропуску ОСОБА_3 строку на оскарження постанов органу досудового слідства від 21.02.2011 року без поважних причин є недостатньо обґрунтованими та позбавляють її можливості реалізувати своє право на таке оскарження, в порядку ч.2 ст.99-1 КПК України.
Враховуючи, досліджені в судовому засіданні матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає необхідним відновити строк на оскарження ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 постанови старшого оперуповноваженого Сінецької З.П. від 21.02.2011 року та направити матеріали справи за даною скаргою для розгляду її по суті в суд першої інстанції, під час якого необхідно звернути увагу на положення ч.4 ст.7-3 КПК України.
Враховуючи наведене, доводи апеляції щодо необхідності скасування судом апеляційної інстанції і постанови оперуповноваженої Сінецької З.П. з направленням матеріалів для додаткової перевірки є безпідставними, оскільки дане питання буде вирішено судом першої інстанції при розгляді скарги по суті в судовому засіданні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 задоволити частково.
Постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2011 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на постанову старшого оперуповноваженого КМСД Маньківського РВ УМВС Сінецької З.П. від 21.02.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 скасувати, поновити строк ОСОБА_3 та її представнику на оскарження зазначеної постанови, а матеріали справи за даною скаргою направити на новий судовий розгляд по суті в цей же суд в іншому складі суду.
Головуючий
Судді