2a-420/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14 травня 2009 р. м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі судді - Микуляк П.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Ужгород про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недонарахованої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни",

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м.Ужгород, мотивуючи її тим, що він являється дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист війни" має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але протягом 2007-2008 p.p. відповідач таку допомога йому не виплачував через призупинення значених виплат Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 р." та "Про Державний бюджет України на 2008 р."

Однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №6-рп/2007 p., визнано неконституційним п.12 ст. 71, ст.111 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 p.", яким зупинено дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист війни", а тому позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки в сумі 2243, 40 грн.

В своїй заяві позивач просить у відповідності до ч.3 ст.122 КАС України розглянути справу без його участі.

Представник відповідача УПФУ в м.Ужгород в судове засідання не з’явився, але надав суду письмові заперечення в яких просить розглянути справу без його участі в порядку письмово провадження, в задоволенні позову відмовити оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду визначений ст.99 КАС України.

Крім того представник відповідача зазначає, що місцеві органи Пенсійного фонду не є власниками і розпорядниками коштів Державного бюджету України, за рахунок якого проводиться виплата державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такі виплати та перерахунки повинен здійснювати Кабінет Міністрів України.

Дослідивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист війни" являється дитиною війни, що стверджується відміткою в пенсійному посвідченні останнього серії НОМЕР_1 виданому 13.03.2003 р.

Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист війни" від 18 листопада 2004 року №2195-1V (із внесеними змінами і доповненнями) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №6-рп/2007 р. (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п. 12 ст. 71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 p.", яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист війни". Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Згідно до п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Разом з тим, органи Пенсійного фонду підвищення дітям війни виплачуються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", п. 8 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48, 1 гривні, з 1 липня - 48, 2, з 1 жовтня - 49.8 гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгород повинно було нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року - у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин суд вважає, що позивач має право на отримання державної соціальної допомоги передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист війни" від 18 листопада 2004 року №2195-IV в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31грудня 2008 року.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України, який діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивач є Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгород, яке є належним відповідачем по даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгород здійснити нарахування та виплатити позивачу підвищенням до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була йому нарахована, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки зазначені правовідносини виникли з пенсійного законодавства, згідно якого нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 17, 71, 99, 100, 158, 159, 160, 163, 185, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задоволити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Ужгород нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, підвищенням до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Ужгород нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, підвищенням до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист війни" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.

В решті вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суда подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.