Справа № 2-213/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року                   Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

Головуючого-судді                                                                            Богдана С.І.

При секретарі                                                                                      Боднар С.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення,

                                                          В С Т А Н О В И В :

           Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення.

           В позові зазначає. Що вона є власником 2/3 частин квартир иАДРЕСА_1. Квартира належить їй на праві власності на підставі договору дарування від 29.06.2010 року посвідченого нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори.

          Власником іншої 1/3 частини квартири є відповідачка ОСОБА_3.

          В липні 2010 року вона як співвласник квартири намагалася вселитися в неї, однак коли вона прийшла до квартири, то виявила, що вхідні двері квартири зачинені на ключ. Вона намагалася зустрітися з відповідачкою ОСОБА_3, яка є разом з нею співвласником квартири з приводу надання їй ключів від вхідних дверей квартири та можливості виготовлення дублікату ключів. Відповідачка ОСОБА_3 фактично мешкає у своєї доньки –відповідачки ОСОБА_2. Вона зв’язалася по телефону з ОСОБА_2 і попросилася на зустріч з її матір»ю ОСОБА_3 з приводу отримання ключів від квартири. Однак ОСОБА_2 під різними приводами почала відмовлятися від зустрічей з нею, а також відмовила в зустрічі з ОСОБА_3, при цьому розмовляла з нею тільки по телефону. В розмові ОСОБА_2 заявила, що ні вона, ні її мати ОСОБА_3 ключі від квартири їй не дадуть, вселитися не позволять до тих пір, доки вона вирішить питання про виплату ОСОБА_3 грошової компенсації за належну їй 1/3 частину квартири в порядку розподілу.

            09.11.2010 року вона зустрілася в м. Чернівці з ОСОБА_2 та її братом ОСОБА_4, вона їх просила віддати їй ключі від квартири, просила не чинити їй перешкод в користуванні квартирою та вселенні в квартиру, але ОСОБА_2 відмовилася і не дає змоги поговорити з ОСОБА_3.

              11.11.2010 року вона звернулася зі скаргою до Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області на неправомірні дії відповідачів, однак за наслідками розгляду її скарги була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. При цьому було встановлено, що ОСОБА_2 заперечує її право на проживання в квартирі і заявляє, що доки спір не буде вирішено в суді, то ніхто в спірній квартирі проживати не буде.

             Той факт, що вона не має доступу до спірної квартири підтверджується актом ЖБК № 17 від 12.11.2010 року та показами свідків.

             Згідно ст.. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї. Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

              Тому просила постановити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні власністю та вселити її в належну їй квартиру АДРЕСА_1.

               В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі і дали свої пояснення.

                Відповідачі та їх представник в судовому засіданні позовних вимог не визнали, просили відмовити в позові і дали свої пояснення.

               Заслухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази в їх сукупності суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

               Судом з’ясовано, що позивачка ОСОБА_1 являється власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 29.06.2010 року. Це підтверджується копією договору дарування, який мається в справі і згідно якого ОСОБА_5 подарував своїй матері ОСОБА_1 2/3 частини квартири. Даний договір зареєстрований 27.07.2010 року в Чернівецькому КОБТІ.

              Те, що ОСОБА_1 є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.07.2010 року виданого Чернівецьким КОБТІ.

              З довідки Чернівецького КЮБТІ № 2517 від 15.11.2010 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 –2/3 частини на підставі договору дарування від 29.06.2010 року та ОСОБА_3 –1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.05.2010 року.

             Згідно ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

              Згідно ст.. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

              Згідно ст.. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання своєї сім»ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

              Відповідно до ст.. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок ( частину будинку ), квартиру, користуються ним ( нею ) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд : продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

              Судом встановлено, що позивачка будучи власником 2/3 частин однокімнатної квартири АДРЕСА_1 не має можливості користуватися своєю власністю, проживати в квартирі, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають їй в користуванні власністю, не дають їй ключі від вхідних дверей квартири та не впускають її в квартиру. В основному перешкоджає в проживанні в квартирі позивачці відповідачка ОСОБА_2, яка фактично розпоряджається квартирою, оскільки відповідачка ОСОБА_3 є перестарілою жінкою і фактично в квартирі не проживає, оскільки за нею потрібно постійний по сторонній догляд.

              З акту ЖБК № 17 м. Чернівці № 26 від 12.11.2010 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 з 01.10.2010 року ніхто не проживає, квартира зачинена, співвласник квартири ОСОБА_1 доступу до квартир не має, ОСОБА_3 в квартирі не проживає.

              В ході судового засідання відповідачка ОСОБА_2, діючи за довіреністю від імені ОСОБА_3 заявила, що позивачка ОСОБА_1 не може мати ніякого відношення до квартири, а тому і проживати в цій квартирі не може. У зв’язку з цим їй і не віддають ключі від квартири. Окрім цього в квартирі на теперішній час проживає ОСОБА_3, з ОСОБА_1 вони чужі люди, а тому проживати в одній квартирі і користуватися одними і тими ж приміщеннями вони не зможуть.

              З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.11.2010 року винесеної ДІМ Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області вбачається, що ОСОБА_2 дійсно перешкоджає ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та проживання в цій квартирі.

            Таким чином судом встановлено, що дійсно відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від імені якої діє ОСОБА_2 умисно перешкоджають позивачці ОСОБА_1 користуватися квартирою, яка є її власністю, а тому їх слід зобов’язати не чинити перешкод в користуванні квартирою, а оскільки відповідачі не впускають її в квартиру , то її слід вселити в примусовому порядку.

            Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_1 забезпечена житлом та земельною ділянкою в м. Хотині Чернівецької області, а тому проживати в спірній квартирі та розпоряджатися нею не може судом обговорене і не може бути прийняте до уваги, оскільки мати у власності житловий будинок та квартиру в різних населених пунктах не заборонено законом і проживати власник житла може в будь-якому з них. Також відповідачі вважають, що ОСОБА_1 неправомірно отримала 2/3 квартири в дар, оскільки її син на той час відбував покарання у місцях позбавлення волі.

             Однак судом було оглянуто в судовому засіданні спадкову справу ОСОБА_7 і було встановлено, що ОСОБА_8 на законних підставах став власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 і мав право відчужити свою власність, що ним було зроблено у відповідності з діючим законодавством.

           На підставі викладеного та ст.ст. 321,379,383,391 ЦК України, ст.. 150, 155 ЖК України, керуючись ст.ст. 10,60,209,213,215,218 ЦПК України, суд –

                                                               В И Р І Ш И В :

           Зобов»язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні власністю, а саме 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 і вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

           На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                                 Суддя                                                    Богдан С.І.