У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 9 жовтня 2006 року                                                                           м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Лихути Л.І Л.М, Охрімчук Л.І., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про відшкодування  моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1  на  ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 28 квітня 2004 року, -

в с т а н о в и л а :

У  жовтні 2002 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свій позов тим, що  постановою державної виконавчої  служби  від  20 березня 2002 року  відкрито виконавче провадження  по виконанню рішення Дубровицького районного суду від 12.02.2002 року. Проте дане рішення залишилось не виконаним, так як ОСОБА_2 її до будинку не пускає, проживає в ньому з іншою жінкою, постійно їй погрожує вбивством. За викладених обставин просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Рішенням  Дубровицького районного суду від 6 листопада 2006 року  позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто З  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 грн. у відшкодування  моральної шкоди. Звільнено ОСОБА_1 від сплати державного мита на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, а з ОСОБА_2 стягнуто 2 500 грн. державного мита.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 28 травня 2004 року рішення Добровицького районного суду  від 6 листопада 2003 року змінено. Зменшено суму стягнення у відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 50 000 грн. до 1 300 грн.

      У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 28 квітня 2004 року, посилаючись на порушення судом норм  матеріального та процесуального права.

Колегія суддів  дійшла висновку, що касаційна скарга  ОСОБА_1 на   ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 28 квітня 2004 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.   

Встановлено і це  вбачається з матеріалів справи , що ухвалу  ухвалено з додержанням  судом норм матеріального та   процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують

Колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 28 квітня 2004 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.