АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1588/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1 Кащук А.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бородійчук В. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБородійчука В.Г.
суддівВасиленко Л.І., Демченка В.А.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаській області на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії дітям війни.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
12 серпня 2010 року позивачка звернулася до суду з вищевказаними позовними вимогами. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона належить до соціальної категорії діти війни і відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Оскільки такої доплати відповідач не проводив, тому змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав та просив визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язати відповідача нарахувати їй неотриману допомогу за період 2007-2009 років та за період з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, а саме судовий збір – 51 грн., витрати на ІТЗ – 37 грн...
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на користь ОСОБА_5 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 12 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік, з 01 січня 2009 року по даний час, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 37 грн..
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року як незаконне та винести нове рішення, яким закрити провадження у справі.
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2195-1У відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України зобов’язань», оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Розмір сум виплат, які зобов’язано виплатити позивачу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цілому правильно визначив періоди зобов’язання стягнення з відповідача на користь ОСОБА_5 недоплаченого підвищення до пенсії дітям війни. Однак, наряду з цим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції вирішуючи спір, не вказав конкретну кінцеву дату по яку потрібно зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, а зазначив лише період (по даний час), що є неправильним з огляду застосування норм діючого законодавства. Оскільки, в позовній заяві позивачка просить зобов’язати відповідача нарахувати їй підвищення до пенсії по 01 серпня 2010 року, тому колегія суддів вважає правильним встановити кінцеву межу проведення зобов’язання Пенсійного фонду саме 01 серпня 2010 року.
Судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, судова колегія, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаській області на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року задовольнити частково.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії дітям війни змінити.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області провести нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_5, передбачене ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 12 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік, з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2010 рік включно, з урахуванням фактично виплачених сум.
Виключити з резолютивної частини рішення вказівку про зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в Звеннигородському районі Черкаської області провести нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_5, передбачене ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» по даний час.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :