9 жовтня 2006 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 1 березня 2006 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що його квартира АДРЕСА_1 31 серпня 2004 року була залита гарячою водою з вини відповідачки, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 поверхом вище; залиттям квартири йому заподіяна матеріальна та моральна шкода. Позивач просив стягнути 5000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1310 грн. на відшкодування моральної шкоди та відшкодувати судові витрати.

ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, просила визнати відсутність шкоди і відсутність її вини в залитті квартири, відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 та стягнути на її користь 51 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями ОСОБА_3, який намагається незаконно отримати від неї кошти.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 1 березня  2006 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову відмовлено, постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_3 4423 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 414 грн. 50 коп. на відшкодування судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2006 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_3 змінено і розмір такої шкоди зменшено до 100 грн.; в решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд виходив із того, що залиття його квартири  сталось із вини ОСОБА_2, оскільки залиття сталось у результаті поломки встановленого нею запорного крану імпортного виробництва, який було встановлено без урахування будь-яких його технологічних характеристик; розмір відшкодування шкоди судом визначено відповідно до наданих доказів та обставин справи. 

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 1 березня 2006 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                  Ю.Л.Сенін