6 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Форма” до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та за таким же зустрічним позовом, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від  9 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Крюківського районного суду  м. Кременчука Полтавської області від 9.12.2005 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17.05.2006 р., яким первісний позов задоволено,  а  в зустрічному позові відмовлено. 

В обґрунтування касаційної скарги представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 28.07.2005 р. на перехресті вул. 60 років Жовтня та вул. Жовтневої в м. Кременчуці Полтавської області сталася ДТП за участю автомобіля “Форд-Скорпіо” під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля “Крайслер-300 м”, що належить ТОВ “Форма”, під керуванням водія ОСОБА_3.

Постановою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26.09.2005 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що ДТП сталася з вини ОСОБА_1, який і зобов'язаний відшкодувати завдану ним шкоду.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час  розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної  скарги  правильність застосування судом першої  або  апеляційної  інстанції  норм  матеріального чи процесуального  права  і  не  може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення у справі ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Також відсутні передбачені ч. 1 ст. 328 ЦПК України обов'язкові підстави для скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -  ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від  9 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :