АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1030/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 48 Діденко Т.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В.В.
суддівКорнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретаріЛапіній Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 1 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів,-
в с т а н о в и л а :
14 лютого 2011 року ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 листопада 1999 року зареєструвала шлюб з відповідачем. Від даного шлюбу у них є спільні неповнолітні діти: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, видане 21.11.1999 року виконкомом Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області, актовий запис № 35 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2, видане Дзензелівською сільською радою Маньківського району Черкаської області, актовий запис № 1.
12 березня 2008 року шлюб з відповідачем було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №19 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3. Оскільки їхні неповнолітні діти залишилися проживати разом з позивачкою і повністю перебувають на її утриманні, а відповідач участі у вихованні дітей не приймає та в добровільному порядку матеріальної допомоги на їх утримання не надає, то на підставі наведених обставин позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_8 та дочки ОСОБА_9 у розмірі 1/3 частини з всіх видів доходів відповідача.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 позов визнав частково, він не заперечував проти стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, але просив при визначенні розміру стягнення з нього аліментів, не зазначивши розміру, врахувати те, що він є інвалідом 3-ї групи, пенсію ще не отримував, оскільки група інвалідності безстроково йому встановлена 18.02.2011 року.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 1 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 кошти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 14.02.2011 року до досягнення дітьми повноліття на кожну дитину в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого діючим законодавством на дитину відповідного віку.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що дане рішення прийняте без повного та всебічного урахування всіх істотних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення з урахуванням істотних обставин справи, не зазначаючи на який розмір стягуваних аліментів він погоджується або взагалі не погоджується на їх стягнення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. Відповідно до роз’яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судові рішення у цивільній справі", рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справ (частина перша статті 213 ЦПК) .
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженого доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч цьому, оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає таким приписам в силу вирішення справи не у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду про встановлені обставини, правові наслідки не відповідають приписам закону.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 21 листопада 1999 року сторони зареєстрували шлюб, який розірвано 12 березня 2008 року. В даному шлюбі сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. які проживають і перебувають на утриманні позивача, а відповідач участі у вихованні дітей не приймає та в добровільному порядку матеріальної допомоги на їх утримання не надає.
Позивачем поставлено вимоги про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з всіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у відповідності до вимог ст.180 СК України відповідач зобов’язаний утримувати неповнолітніх дітей і при ухиленні від цього обов’язку кошти на утримання дітей (аліменти) стягуються в судовому порядку. Разом з тим, суд першої інстанції, своє рішення не вмотивував, саме з яких переконань прийшов до висновку про стягнення з відповідача аліментів на кожну дитину в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого діючим законодавством на дитину відповідного віку, не обговорив питання та не виконав вимог ч.3 ст.181 СК України про те, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу і (або) у твердій грошовій сумі.
Встановлено, що відповідач є інвалідом з дитинства третьої групи безстроково, має третю дитину – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працевлаштований, тому у відповідності до вимог ст.183 СК України стягнення аліментів необхідно проводити в частці від заробітку (доходу), а саме в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на кожну дитину, як передбачено ч.2 ст.182 СК України і до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 14.02.2011 року.
Виходячи з наведеного, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 коштів на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 14.02.2011 року до досягнення дітьми повноліття на кожну дитину в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого діючим законодавством на дитину відповідного віку і ухвалює нове, яким необхідно стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 коштів на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 14.02.2011 року, а в решті рішення залишає без змін.
Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 1 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів - змінити в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 коштів на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 14.02.2011 року до досягнення дітьми повноліття на кожну дитину в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого діючим законодавством на дитину відповідного віку.
Ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 коштів на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 14.02.2011 року.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :