АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «21»червня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Струбіцька О. М.
суддів Кифлюка В.Ф., Кузняка В.О.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
захисника ОСОБА_1
при секретарі Маковійчук М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 березня 2011 року, –
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України з середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий Ленінським райсудом м. Чернівці 21.08.2003 року за ст..185 ч.3 КК України з застосуванням ст.. 75 КК України до 2-х років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на 2 роки, Шевченківським районним судом м. Чернівці 07.05.2004 року за ст.. 309 ч.2 КК України з застосуванням ст. 71 КК України до 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі у 2006 році , -
засуджений за ст. 190 ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ст. 185 ч2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. В силу ст. 70 ч.1 КК України йому остаточно визначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді 2-х років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 1000 грн. заподіяної моральної шкоди та 464, 40 грн. на користь НДЕКЦ при УМВСУкраїни в Чернівецькій області за проведення автотоварознавчої експертизи.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 залишено утримання під вартою до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання ОСОБА_2
Справа №11-311/2011р. Головуючий у І інстанції: Богдан С.І.
Категорія: ст. ст. 190 ч.2,185 ч.3 Доповідач: Струбіцька О.М.
обчислюється з моменту його затримання та поміщення під варту.
Вирішено долю речового доказу по справі.
Згідно вироку, ОСОБА_2 15 вересня 2010 року близько 13.00. год. в м. Чернівці, по вул. Миколайчика, №1 діючи з метою незаконного заволодіння легковим автомобілем марки «Москвич ІЖ 412» видаючи себе за особу, яка представляє інтереси власника автомобіля, який належить гр.ОСОБА_3., умисно, повторно, шляхом обману, ввійшовши в довіру до гр.. ОСОБА_5 , обіцяючи продати автомобіль, який йому не належить, отримав від останнього та незаконно заволодів грошима в сумі 500 грн., заподіявши йому на цю суму матеріальну шкоду.
Крім того, підсудний ОСОБА_2 в той же день, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів в м. Чернівці по вул. Миколайчика №1, скориставшись відсутністю володільця, таємно викрав легковий автомобіль марки «Москвич ІЖ 412», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав потерпілому ОСОБА_3, та розпорядився ним на власний розсуд продавши його ОСОБА_5, завдавши потерпілому матеріальну шкоду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просив вирок районного суду змінити, виключити з нього обвинувачення за ст. 185 ч. 2 КК України та задоволення моральної шкоди в сумі 1000 грн., а врешті вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 березня 2011 року залишити без змін. При цьому, посилався на те, що в ході досудового слідства не було здобуто об'єктивних доказів вини ОСОБА_2 в скоєнні крадіжки, тому вирок суду в цій частині є незаконним. Також апелянт вказував на те, що цивільним позивачем не доведено в чому саме полягало завдання моральної шкоди та не надано жодного доказу.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_1, який просив задовольнити вимоги апеляції, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції, провівши часткове судове слідство, вивчивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як видно зі справи, ОСОБА_2 15 вересня 2010 року близько 13.00. год. в м. Чернівці, по вул. Миколайчика, №1 продав в якості металобрухту за 500 гривнів автомобіль марки «Москвич ІЖ 412» вартістю 4258,72 грн. громадянину ОСОБА_5 видаючи себе за особу, яка представляє інтереси власника автомобіля, гр.ОСОБА_3
Як вбачається із показань на досудовому та судовому слідстві ОСОБА_5, він пригледів автомобіль , яким ніхто довго не користувався, ОСОБА_2 сказав, що це автомобіль його родича, з яким він домовиться, і 15 вересня 2010 року за 500 гривнів продав авто. ОСОБА_5 одразу евакуатором відвіз автомобіль на пункт прийому металобрухту і продав за 1300 гривнів.
Із показань ОСОБА_5 слідує, що він не обговорював з ОСОБА_2 питання передачі йому документів на автомобіль , оскільки купував цей автомобіль в якості металобрухту.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 від скоєння даного злочину не може бути потерпілим, оскільки його майну шкода не спричинена, він являється добросовісним набувачем, і своє право, у разі його порушення, може відстоювати у порядку цивільного, а не кримінального судочинства.
Скоєнням даного злочину спричинено шкоду власнику автомобіля ОСОБА_3, майно якого таємно, без його відома та розпорядження, було викрадено.
За змістом ст.190 КК України особливістю шахрайства, є те, що потерпілий, будучи введений в оману, зовні добровільно передає винному майно, або право на майно вважаючи, що це є правомірно.
У відповідності до роз»яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності»від 06 листопада 2009 року №10 обов’язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Фактичні обставини даної кримінальної справи свідчать про відсутність шахрайства .
Тому, районний суд допустив неправильне застосування кримінального закону, кваліфікувавши дії ОСОБА_2, як шахрайство, тому вирок суду в цій частині підлягає скасуванню, провадження по справі закриттю.
Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності ч.2 ст.185 КК України і діях ОСОБА_2 є необґрунтованими, спростовуються сукупністю доказів по справі, які вказують на скоєння засудженим крадіжки автомобіля, який йому не належить.
Обраний судом вид та розмір покарання за ч.2 ст.185 КК України відповідає ст.65 КК України.
Оспорення засудженим вироку суду в частині стягнення моральної шкоди в користь потерпілого ОСОБА_3, є необґрунтованим, оскільки суд належним чином мотивував прийняте рішення, цивільний позов містить підстави для задоволення стягнутого судом розміру моральної шкоди.
У мотивувальній частині вироку суду не вказано вартості викраденого автомобіля, тому мотивувальну частину вироку суду слід доповнити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, ст.366, 367 КПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 березня 2011 року в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст.190 КК України скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю складу злочину.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.
Мотивувальну частину вироку суду доповнити вказівкою про вартість викраденого легкового автомобіля марки «Москвич ІЖ 412», реєстраційний номер НОМЕР_1, яка становить 4258,72 грн.
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий: О.М. Струбіцька
Судді: В.Ф. Кифлюк
В.О. Кузняк