6 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

 справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Харківського інженерно-будівельного об'єднання “Союз” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою Харківського інженерно-будівельного об'єднання “Союз” на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 серпня            2003 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до Харківського інженерно-будівельного об'єднання “Союз” (далі - ХІБО “Союз”) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. 

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.08.2003 р. позов задоволено частково: стягнуто з ХІБО “Союз” на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 49488 грн. 51 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.03.2004 р. рішення місцевого суду змінено та зменшено суму відшкодування: матеріальної шкоди з 48482 грн. 51 коп. до 26248 грн. і моральної шкоди з 10000 грн. до 6000 грн.

В обґрунтування касаційної скарги ХІБО “Союз” посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 21.10.1999 р. сталося залиття квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що шкоду майну позивачок завдано з вини ХІБО “Союз”.

Апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду, прийшов до висновку, що при визначені розміру відшкодування слід виходити з дійної вартості пошкодженого майна, а також характеру і обсягу моральних страждань, та тяжкості вимушених змін в життєвих стосунках позивачок.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під  час  розгляду  справи  в  касаційному   порядку суд перевіряє  в  межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  в  рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення у справі ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу Харківського інженерно-будівельного об'єднання “Союз”  відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2004 року та змінене нею рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 серпня             2003 року   залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :