ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«24» травня 2011 року м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Трофімцов А.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 4 серпня 2008 року, якою його -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, -
В С Т А Н О В И В:
4 серпня 2008 року постановою суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (в ред. на 2008 рік) і накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки за те, що він 21 липня 2008 року, о 23 годині, на автодорозі Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта керував транспортним засобом – мотоциклом «Ява», реєстр. номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження медичного огляду на встановлення стану сп’яніння та продування у трубку «Контроль тверезості» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини й правильність кваліфікації дій, просить постанову суду скасувати й провадження по справі закрити за закінченням строків накладення на нього адміністративного стягнення. Мотивує тим, що на момент судового розгляду справи він посвідчення водія не мав, а тому не міг бути позбавлений цього права. Вказує, що наявність цієї постанови після закінчення ним навчання та здачі іспитів у ДСАФІ є перешкодою при керуванні транспортними засобами. Також посилається на те, що про розгляд справи у суді він належним чином не сповіщався, адміністративну справу було розглянуто за його відсутністю, чим було порушено передбачене законом право на захист. З урахуванням зворотної сили закону просить поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови.
Відповідно до ст. 8 КУпАП закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративне правопорушення (пом’якшують накладене стягнення), мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Провадження в справах про адміністративні правопорушення у цьому випадку ведеться на підставі закону, який діє на момент оскарження.
Оскільки на момент дії КУпАП у серпні 2008 року постанова суду визнавалася остаточною і оскарженню не підлягала, а після внесення до діючого законодавства змін від 24.09.2008 року (в ред. Закону за №586-VI (586-17), особі, щодо якої її винесено, відповідно до ст. ст. 287-294 КУпАП, було надано право на її оскарження протягом 10 календарних днів; із урахуванням того, що ОСОБА_1 заявив відповідне клопотання, і оскільки згідно роз’яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 24.06.88 р. (зі змінами та доповненнями на 25.05.98 р.) «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» пропущення встановленого строку оскарження не є підставою для відмови у прийнятті скарги, вважаю за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови та розглянути справу по суті.
Заслухавши ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що вона підлягає задоволенню частково .
Так, доводи апелянта про розгляд матеріалу за його відсутністю у порушення права на захист спростовуються матеріалами справи, а саме особистим підписом ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення від 21.07.2008 р., згідно до якого він був своєчасно повідомлений про те, що матеріал буде розглянутий 4.08.08 року, о 9 годині, у Сімферопольському районному суді АР Крим. Клопотань про відкладення справи від останнього не надходило, його явка у судове засідання на той час не була визнана обов’язковою. Тобто, відповідно до ст. ст. 268, 278, 280 КУпАП під час розгляду справи у відсутності порушника, права ОСОБА_1 не були порушені.
Висновок районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, які ніким під сумнів не ставляться.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно.
Разом з тим, відповідно до роз’яснень Верховного Суду України, викладених в п. 28 постанови Пленуму №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд не має права застосовувати стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, коли правопорушник позбавлений цього права чи взагалі такого права не мав.
Як вбачається з матеріалів справи, за даними комп’ютерної бази Сімферопольського ВРЕР при УДАЇ ГУ МВС в АР Крим та Головного управління МВС України в АР Крим, ОСОБА_1 народився 21.06.1988 року, і на момент вчинення правопорушення посвідчення водія не мав, з 1993 року по теперішній час йому воно не видавалося.
На підставі того, що провадження по адміністративної справі відносно ОСОБА_1 із закінченням трирічного строку зберігання ще не знищено, а оскаржувану постанову суду від 4.08.08 року в частині накладеного на правопорушника виду стягнення до сих пір фактично виконано не було, тобто передбачені ст. 38 КУпАП строки притягнення останнього до адміністративної відповідальності не починалися, приходжу до висновку, що постанова у частині призначеного ОСОБА_1 адміністративного стягнення підлягає зміні.
З урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу правопорушника, який ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент розгляду справи визнав себе винним та щиро покаявся у вчиненому; з урахуванням того, що у 2009 році ОСОБА_1 закінчив навчання у ДСАФІ і одержав свідоцтво про здачу іспитів за програмою підготовки водіїв категорії «В» (а.с. 13), однак наявність оскаржуваної постанови є перешкодою у видачі йому посвідчення водія і на протязі цих років він позбавлений можливості у керуванні транспортними засобами; з метою запобігання й попередження вчинення ОСОБА_1 подібних правопорушень у подальшому, відповідно до вимог ст. ст. 33-35 КУпАП, а також роз’яснень, які містяться в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р., вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП, який діяв на час вчинення ним правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Поновити правопорушнику ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Сімферопольського районного суду АР Крим від 4 серпня 2008 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 4 серпня 2008 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині покладеного на нього адміністративного стягнення – змінити.
Адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки замінити на штраф у розмірі 340 грн., якій підлягає сплаченню ОСОБА_1 на рахунок держави ( М. СІМФЕРОПОЛЬ М/Р АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ) :
- № 33117336700002 ГУДКУ в АР Крим,
- код банку (МФО ГУДКУ) 824026,
- код ЄДРПОУ № 34740405.
В останній частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду АР Крим ТРОФІМЦОВ А.І.