ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«19» травня 2011 року м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Трофімцов А.І., за участю ОСОБА_1, розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2011 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого водієм в ПП «Тех-Союз», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП і піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП і піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки за те, що він 9 березня 2011 року, о 8 годині 50 хвилинах, на 37 км автодороги Сімферополь-Севастополь АР Крим, керував транспортним засобом ЗИЛ 431510, реєстр. номер НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп’яніння. Від проходження медичного огляду та продування в трубку «Контроль тверезості» для встановлення стану сп’яніння, відповідно до встановленого порядку, відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1, не оспорюючи факт керування транспортним засобом після куріння коноплі і відмову їхати до медичної установи саме з цієї причини, ставить питання про зміну постанови і просить покладене на нього стягнення замінити більш м’яким у зв’язку з тим, що за наявності альтернативних видів стягнення, передбачених санкцією даної статті, він необґрунтовано був притягнутий саме до позбавлення прав керування. Вважає, що таке стягнення є більш, ніж суворим тоді, як він визнав себе винним, щиро покаявся у вчиненому, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні дружину та її мати, яка має поганий стан здоров’я. Стверджує, що судом не були прийняті до уваги представлені ним позитивні характеристики з міста проживання і міста роботи, де він працює водієм; не враховано, що із позбавленням посвідчення водія його сім’я протягом 2 років буде знаходитися в скрутному матеріальному становищі.
Заслухавши ОСОБА_1, якій підтримав апеляційну скаргу і просив змінити постанову суду в частині покладеного на нього виду стягнення, дослідивши додані ним до апеляційної скарги документи, перевіривши доводи апелянта, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, допустимість та відносність яких до справи в підтвердження вини правопорушника ніким під сумнів не ставляться.
Дії винного за ст. 130 ч. 1 КУпАП кваліфіковані вірно.
Проте, вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком саме на 2 роки, суд в достатньої мірі не врахував роз’яснення п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. та порушив вимоги ст. ст. 33-35 КУпАП, згідно до яких стягнення слід застосовувати з урахуванням не тільки характеру вчиненого правопорушення і ступеня вини правопорушника, але й із врахуванням даних про його особу, майновий стан, обставини, що не тільки обтяжують, але і пом’якшують його відповідальність, не досліджені матеріали справи, які позитивно характеризують останнього.
Зокрема, судом не прийнято до уваги те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, визнав себе винним, щиро покаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи; одружений, має на утриманні дружину, яка знаходиться у декретній відпустці і двох малолітніх дітей, 2007 і 2011 року народження. Крім того, судом першої інстанції не було враховано те, що ОСОБА_1, працюючи водієм в ПП «ТЕХ-СОЮЗ», в наслідок позбавлення прав керування, може позбавитися місця роботи, прибуток від якої є єдиним джерелом доходу його сім’ї.
Враховуючи потрібність ОСОБА_1 у наявності посвідчення водія, а також того, що покладене на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки може негативно сказатися на матеріальному стані його сім’ї, в якій він є єдиним годувальником, вважаю за можливе постанову суду змінити.
Даючи оцінку тому, що ОСОБА_1 знаходився за кермом у стані наркотичного сп’яніння і керування ним транспортним засобом у такому стані не призвело, але могло призвести до тяжких наслідків, приходжу до висновку, що для зміни виду покладеного на ОСОБА_1 стягнення підстави відсутні.
З метою виправлення правопорушника і виховання поважного ставлення ОСОБА_1 до Правил дорожнього руху України, вважаю за достатнє зменшити ОСОБА_1 строк вже покладеного на нього адміністративного стягнення у вигляді 2 років позбавлення права керування транспортними засобами до мінімального строку, передбаченого санкцією вказаної статті для застосованого до нього виду стягнення.
Порушень закону, які могли б стати підставою для скасування постанови, з матеріалів справи не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2011 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, в частині покладеного на нього виду адміністративного стягнення – змінити.
Зменшити строк покладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки до 1 року позбавлення права керування транспортними засобами.
В останній частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду АР Крим ТРОФІМЦОВ А.І.