У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

       28 вересня 2006 року                                                 м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши  в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначив, що 25 жовтня 2001 року о 10 годині на вулиці АДРЕСА_1 з вини відповідача, який керував автомобілем М-2140 державний номер НОМЕР_1, в результаті зіткнення  був пошкоджений належний йому автомобіль         ВАЗ-2105   державний номер НОМЕР_2, внаслідок чого йому була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 3195 грн. та моральна (немайнова) шкода в розмірі 2000 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 2 жовтня 2003 року позов ОСОБА_1 був задоволений частково.

На користь ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3195 грн. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі        1000 грн.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня       2004 року рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 2 жовтня 2003 року було скасовано та постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

На користь ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1917 грн. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі  600 грн. і державне мито в розмірі 30 грн.60 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2004 року та залишити без змін рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 2 жовтня 2003 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2004 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були         встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду апеляційної інстанції винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової     палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня     2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.