Справа №2-135/11  

                             Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                      І М Е Н Е М  У К Р АЇ Н И     

21.02.2011 року  Рахівський районний суд Закарпатської області    у складі:

                   головуючого –судді Тулик І.І.

                    при секретарі –Шемота М.І.

з участю       позивача –ОСОБА_1

                     представника позивача –ОСОБА_2

                     представника відповідача –Варивода С.А.

                     представника третьої особи –Тернущак В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за позовом  ОСОБА_1   до служби у справах дітей Рахівської РДА Закарпатської області, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог: районна комісія з питань захисту прав дітей Рахівської РДА Закарпатської області, служба у справах дітей Миронівської РДА Київської області, районна комісія з питань захисту прав дітей Миронівської районної державної адміністрації Київської області  на бездіяльність органу державної влади, встановлення порядку та способу спілкування та виховання дитини та усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитині

                                                              В С Т А Н О В И В  :

             ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до служби у справах дітей Рахівської РДА Закарпатської області, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог: районна комісія з питань захисту прав дітей Рахівської РДА Закарпатської області, служба у справах дітей Миронівської РДА Київської області, районна комісія з питань захисту прав дітей Миронівської районної державної адміністрації Київської області на бездіяльність органу державної влади, встановлення порядку та способу спілкування та виховання житини та усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

           Позов обґрунтовано тим, що  із відповідачем ОСОБА_5 позивачка перебувала у фактичному шлюбі близько 6 років, проживання в якому вони припинили на початку травня 2010 року. Від цього шлюбу в сторін народився син, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, по відношенню до якого відповідачем у липні 1999 року було встановлено батьківство, про що виконкомом Піївської сільської ради Миронівського району Київської області вчинено відповідний запис акта про встановлення батьківства за № 01 від 06.07.1999 року. З часу припинення шлюбних стосунків із відповідачем, ОСОБА_5, із-за певних суб?єктивних причин, в тому числі, неадекватної поведінки останнього, позивачка змушена була змінити місце свого проживання з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1. Малолітній син, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, після розірвання сторонами фактичних шлюбних стосунків, залишився проживати разом з відповідачем, ОСОБА_5 в с. Пії Миронівського району Київської області. З часу припинення шлюбних стосунків  та з часу припинення проживання у м. Рахові, відповідач, ОСОБА_5 продовжує і надалі чинити перешкоди у спілкуванні з сином, у зв?язку із чим позивачка змушена була звернутися до служби у справах дітей Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області із відповідною заявою про визначення способу  її участі у вихованні сина та побачення з ним. Однак, з невідомих причин дане питання залишається на сьогодні  без вирішення. Відповідач, ОСОБА_5 категорично відмовляється надати позивачці можливість у спілкуванні з сином. На підставі наведеного просила позов  задовольнити, бездіяльність служби у справах дітей Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області щодо визначення та встановлення способу її участі у спілкуванні та вихованні сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати незаконною; захистити її право спілкування з сином та її право на його виховання шляхом,  встановлення способу участі  у вихованні сина за яким вона матиме право протягом всього періоду шкільних (між четвертних та літніх) канікул кожного навчального та календарного року зустрічатися та спілкуватися зі своїм сином, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., без участі його батька, ОСОБА_5, в неї вдома за адресою її місця проживання: АДРЕСА_1; зобов?язати ОСОБА_5 не перешкоджати їй, ОСОБА_1 у спілкуванні із сином, ОСОБА_6 протягом всього періоду шкільних (між четверних та літніх) канікул кожного навчального та календарного року; стягнути з відповідача в її користь судові витрати, які складаються із 8,50 грн. судового збору та 120 грн. судових витрат.

              Ухвалою суду від 30 листопада 2010 року до участі в справі в якості співвідповідачів залучено районну комісію з питань захисту прав дітей Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, службу у справах дітей Миронівської районної державної адміністрації Київської області, районну комісію з питань захисту прав дітей Миронівської районної державної адміністрації з питань захисту прав дітей Миронівської районної державної адміністрації Київської області.

             В судовому засіданні, позивачка, ОСОБА_1 та її представник, ОСОБА_2 позовні вимоги змінили, відмовилися від позовної вимоги щодо визнання бездіяльності служби у справах  Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області незаконною. Просять винести судове рішення, за яким встановити спосіб участі позивачки у вихованні сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, згідно якого вона матиме право протягом всього періоду участі  у вихованні сина за яким вона матиме право протягом всього періоду шкільних (між четвертних та літніх) канікул кожного навчального та календарного року зустрічатися та спілкуватися зі своїм сином, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., без участі його батька, ОСОБА_5, в неї вдома за адресою її місця проживання: АДРЕСА_1,  зобов?язати ОСОБА_5 не перешкоджати їй, ОСОБА_1 у спілкуванні із сином, ОСОБА_6 протягом всього періоду шкільних (між четверних та літніх) канікул кожного навчального та календарного року та стягнути з відповідача в її користь судові витрати, які складаються із 8,50 грн. судового збору та 120 грн. судових витрат. В обґрунтування позову посилаються на обставини, викладені в позовній заяві.

           Відповідач, ОСОБА_7 в судовому засіданні присутній не був. Надіслав заперечення, в якому просить розглядати справу без його участі,  позовні вимоги не визнає, вказує, що твердження позивачки не відповідає дійсним обставинам справи. Остання в червні 2010 року без будь-якої мотивації виїхала на інше місце проживання в м. Рахів Закарпатської області. При цьому шляхом погроз та шантажу вона намагалася вплинути на сина ОСОБА_6, щоб змусити його виїхати разом в м. Рахів Закарпатської області. Та, коли ОСОБА_6 виказав відмову матері їхати разом з нею, ОСОБА_1 на очах у сина накинула собі на шию дріт від зарядного пристрою та інсценувала самогубство, що мало негативний вплив на психіку дитини. Крім, цього знищила особисті речі сина. 22.07.2010 року районна комісія з питань захисту прав дітей Миронівської районної державної адміністрації своїм рішенням визначила місце проживання малолітнього сина ОСОБА_6 разом із батьком ОСОБА_5. З часу від?їзду до міста Рахів ОСОБА_1 будь-якої матеріальної допомоги на утримання сина не надавала, не цікавилась станом його здоров?я, успіхами у навчанні. У зв?язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

            Представники відповідачів –служби у справах дітей Миронівської районної державної адміністрації Київської області та районної комісії з питань захисту прав дітей Миронівської районної державної адміністрації Київської області в судовому засіданні присутні не були. Однак, були допитані Миронівським районним судом Київської області, в порядку судового доручення. Згідно протоколу судового засіданні від 30 грудня 2010 року  Миронівського районного суду Київської області, представник відповідача - служби у справах дітей Миронівської РДА, ОСОБА_9, яка водночас представляла інтереси відповідача –районної комісії з питань захисту прав дітей Миронівської РДА, позовні вимоги визнала частково, пояснила, що  дитина сама категорично проти спілкування з мамою, на комісії з питань захисту дітей розглядалося питання участі матері у вихованні сина, де хлопчик категорично відмовився їхати в м. Рахів Закарпатської області, тому, що йому все там чуже, а він любить своє село, свою школу, друзів, тата і бабусю, а до мами не хоче, бо вона на нього весь час кричала, піднімала серед ночі і скандалила з батьком. Тому на комісії рекомендували звернутися в суд. На даний час дитина проживає в бабусі з батьком. Є окрема кімната, необхідні меблі, комп?ютер, одяг по сезону.  Про батька виключно позитивні характеристики. Про маму хлопчик відзивається не дуже добре, скандальна, агресивна. Проти поїздки  хлопчика до м. Рахів Закарпатської області заперечує. Брати участь в судовому засіданні Рахівського районного суду не бажає.

             Представник відповідача –служби у справах дітей Рахівської районної державної адміністрації, Варивода С.А. змінені позовні вимоги залишає на розсуд суду.

             Представник відповідача –районної комісії з питань захисту прав дітей Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, Тернущак В.П. змінені позовні вимоги залишає на розсуд суду.

              Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами суд прийшов до наступного висновку.

             Судом встановлено, що сторони ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах, які припинили на початку травня  2010 року.  Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та  свідоцтвом про встановлення батьківства серії НОМЕР_2, який мешкає разом із відповідачем, ОСОБА_5 за адресою: с.Пії Миронівського району Київської області.

            Позивач ОСОБА_1 мешкає окремо від дитини: в м.Рахів Закарпатської області через, як з?ясовано в судовому засіданні з пояснень позивачки, неадекватну поведінку відповідача.

           Досить часто після розірвання шлюбу або з інших причин роз?їзду батьків у різні місця проживання, між ними виникає спір про те, із ким проживатиме дитина. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними, в силу ст. 161 СК України може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

        Так, згідно Витягу із протоколу № 6 від  22.07.2010 року районної комісії з питань захисту прав дітей Миронівської районної державної адміністрації, останньою вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження разом із батьком ОСОБА_5 та рекомендовано сторонам звернутися до суду для вирішення питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

          Спорів про місцепроживання дитини немає.  

          Відповідно до ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.  Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов?язковим до виконання.    

           За твердженням позивачки, з метою захисту свого цивільного права, передбаченого положеннями статті 17 Сімейного кодексу, вона звернулася  з відповідною заявою до служби у справах дітей Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визначення способу її участі у вихованні сина та побачення з ним, оскільки відповідач створює їй перешкоди у  спілкуванні з дитиною та можливості брати участь у його вихованні. Однак з невідомих їй причин дане питання залишилось без вирішення. Проте в судовому засіданні позивачка відмовилась від позовної вимоги щодо визнання  бездіяльності даної служби незаконною.    

      Крім того, з висновку органу опіки та піклування Миронівської райдержадміністрації про розв’язання спору з приводу необхідності участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 від 30.12.2010 року № 6/27-3178 вбачається, що питання про спілкування малолітнього ОСОБА_6 із його матір?ю ОСОБА_1 за адресою її проживання залишилось відкритим, оскільки малолітній категорично відмовляється їхати в Закарпаття до мами.

          Тому суд, враховуючи, що питання щодо встановлення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, в даному випадку, матері дитини, залишилось не вирішеним, відкритим, та те, що батько чи мати, які проживають окремо, зобов?язані брати участь у вихованні дитини, а  спори з конкретних питань виховання ( якщо такі виникають), можуть вирішуватись у судовому порядку, виходить з наступного.

           Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Норма статті 153 СК України є свідченням такої поваги. Мати, батько –найрідніші для дитини люди на землі, тому одним із основних їхніх немайнових прав є можливість постійного або хоча б систематичного безпосереднього взаємного спілкування. Іншими словами, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини ( незалежно від причин), зобов?язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

          Основним принципом здійснення батьками своїх прав та виконання обов?язків, що закріплені у ч.1 ст. 155 СК України, є повага до дитини та її людської гідності. Це означає, що при здійсненні прав та виконання обов?язків батьки повинні поважати, не порушувати, а при необхідності –захищати права дитини, а також відноситись до неї як до рівноправного члена сім?ї, не допускати зі свого боку такої поведінки, яка б принижувала гідність дитини.

          Виховання дитини  відноситься до найважливіших питань життя сім?ї, тому має вирішуватися матір?ю та батьком спільно. Це загальне законодавче правило відповідає конституційним засадам рівності прав та обов??язків жінки і чоловіка. Зокрема, батьки спільно повинні обирати для своєї дитини систему моральних цінностей та пріоритетів, віросповідання, питання щодо можливості виховання дитини іншими особами, засоби та способи заохочення та покарань.

            Частина  2 статті  157 СК України передбачає право того із батьків, який проживає окремо від дитини, на особисте спілкування з нею. Це необхідно для того, щоб дитина відчувала себе повноцінною і такою, яка  не обділена батьківською увагою. У будь-якому випадку спілкування із батьком чи матір??ю, які проживають окремо, не повинно йти в розріз із ч.1 цієї статті.

               Таким чином, з огляду на наведені положення Сімейного кодексу та спираючись  на матеріали справи, суд не знаходить підстав вважати, що спілкування позивачки, ОСОБА_1 зі своїм малолітнім сином, ОСОБА_6 зашкодить його нормальному розвитку та вихованню.

               Зокрема, згідно довідок Рахівської районної лікарні № 794 від 30.06.2010 року та №810 від 06.07.2010 року позивачка, ОСОБА_1 На «Д»обліку при наркологічному та психіатричному кабінеті, не перебуває.

                За місцем свого проживання ( м. Рахів Закарпатської області) характеризується позитивно, що стверджено характеристикою, складеною міським головою від 30.06.2010 року.

               Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1 від 30.06.2010 року, остання проживає у будинку з батьками. Житлово –побутові у мови задовільні, будинок двоповерховий, є п?ять житлових кімнат, надвірні споруди в належному стані, є присадибна земельна ділянка.

                 Докази того, що позивачка веде аморальний спосіб життя, притягнення її до кримінальної чи адміністративної відповідальності, зокрема у відношенні свого сина ( вчинення насильства в сім?ї), наявне рішення суду, яке прямо забороняє спілкування матері з дитиною, в суду відсутні.

                 При цьому, суд вважає, що тривала відсутність матері або ж її окреме проживання, не звільняє її від обов?язку виховувати дитину і не позбавляє її права на особисте  спілкування з нею.

                 Крім того, праву того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов?язок того, з ким проживає дитина, не чинити йому перешкоди у здійсненні свого права. Зокрема стаття 159 СК України встановлює право того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. При винесенні рішення суд повинен визначати способи участі одного з батьків у вихованні дитини. До таких способів може бути віднесено встановлення періодичності чи систематичності побачення, визначення можливості спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання. Водночас суд визначає також і місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров?я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

                За таких обставин, суд беручи до уваги психофізіологічні особливості дитини, її велику, у порівнянні з дорослою людиною, вразливість, а також вік ОСОБА_6, відсутність взаєморозуміння між батьками дитини щодо спілкування матері з дитиною,  вважає, що спілкування матері і дитини протягом між четвертних та літніх канікул кожного навчального та календарного року, забезпечить дитині можливість спілкування як з мамою, так із батьком, сприятиме налагодженню відносин між матір?ю і дитиною.

                Враховуючи рівність прав та обов?язків батьків щодо виховання дитини, суд також вважає, що позивач вільна у виборі місця свого спілкування з дитиною, в тому числі і за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де виходячи із матеріалів, наданих до суду, створені належні умови для перебування малолітньої дитини.

               Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна надати докази, на які вона посилається як на обгрунтування своїх вимог або  заперечень.

               Таким чином, зважаючи на те, що будь-яких доказів негативної поведінки позивачки, яка перешкоджає вільному спілкуванню останньої із своїм сином, відповідачі не надали, а твердження ОСОБА_5 про погане відношення позивачки відносно сина є лише домислами та припущеннями, які керуються лише власним поглядом на існуючу проблему, доказів  неправомірної поведінки, а також того, що безпосередні контакти з матір?ю і її участь у вихованні дитини   за межами помешкання  батька негативно вплине на дитину, він не надав.

              При цьому слід зазначити, що неприязні стосунки між батьками (сторонами)  не є підставою вважати, що такі ж стосунки мають місце між матір?ю та сином. Тому, як встановлено в процесі розгляду справи, таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини, то ОСОБА_5, як той з батьків з ким проживає дитина, не має права перешкоджати ОСОБА_1, як тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною ОСОБА_6 та брати участь його вихованні, та з урахуванням чого, суд вважає, що змінені позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

                    На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 слід стягнути судові витрати, що складаються із 8,50 грн. судового збору, та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

                  Керуючись ст.ст. 10,11, 15, 57, 58, 59, 60, 209, 212-215, 218, 223  ЦПК,  суд,

         В И Р І Ш И В :

                Змінені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

        Надати ОСОБА_1, мешканці АДРЕСА_1 право на спілкування з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та право на виховання шляхом спілкування та виховання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження протягом між четвертних та літніх канікул кожного навчального та календарного року за місцем проживання позивачки  АДРЕСА_1 без участі батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, мешканця АДРЕСА_2.

              Зобов"язати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, мешканця АДРЕСА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

               Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 128,50 гривень судових витрат.

  Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області  через Рахівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                          Суддя:  Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду:                                                        Тулик І.І.