Справа № 1/2218/865/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Піндрака О.О.,
при секретарі Цибульському Д.В.,
з участю прокурора Ратушняка Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, інваліда ІІІ групи, раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 172 КК України,
встановив:
ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, здійснюючи підприємницьку діяльність у виді надання послуг пасажирських перевезень у режимі маршрутного таксі у м. Хмельницькому та використовуючи в період часу з серпня 2010 року до березня 2011 року найману працю працівників, грубо порушив законодавство про працю.
Так, в серпні 2010 року ОСОБА_1 прийняв на роботу водієм ОСОБА_2 та використовував його працю по 25 березня 2011 року, а у вересні 2010 року прийняв на роботу водієм ОСОБА_3, працю якого використовував по 10 грудня 2010 року, при цьому в порушення вимог ст.ст. 24 п. 6, 24-1, 48 КЗпП України умисно трудові відносини з ними не оформляв, а саме трудові угоди в письмовій формі не уклав та відповідно не зареєстрував, а також не зробив записи у трудові книжки про прийняття їх роботу.
Разом з цим, ОСОБА_1 в порушення ст. 30 Закону України "Про оплату праці" не здійснював достовірного обліку виконуваної вказаними працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату їх праці, не проводив виплат обов'язкових внесків до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, місцевих бюджетів за використання найманої праці ОСОБА_2 та ОСОБА_3, внаслідок чого позбавив останніх права користуватись своїми законними трудовими правами, а саме: державними гарантіями в оплаті праці та соціальному захисті, правом на обрахування трудового стажу, правом на гарантований державою за рахунок сплати роботодавцем страхових соціальних внесків соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та інших випадках, передбачених законом, правом на відпочинок, відпустку, тощо.
В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що дійсно, будучи приватним підприємцем, за вищевказаних обставин в періоди з серпня 2010 року по 25 березня 2011 року та з вересня 2010 року по 10 грудня 2010 року використовував найману працю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно, не оформляючи з ними трудових відносин.
Ці фактичні обставини справи в судовому засіданні ніким не оспорюються.
Таким чином, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю.
В ході судового розгляду ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172 КК України, на підставі ст. 45 цього Кодексу, у зв’язку з дійовим каяттям.
Заслухавши думку потерпілих та прокурора, які проти звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності з вказаної підстави не заперечили, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172 КК України, на підставі ст. 45 цього Кодексу, оскільки він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
Керуючись ст.ст. 7-2, 282 КПК України, ст. 45 КК України, суд
постановив:
ОСОБА_1 на підставі ст. 45 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України звільнити, а провадження по справі закрити.
Міру запобіжного заходу, яка обрана ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд, - скасувати.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи діб з моменту її проголошення.
Суддя: