Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2011  року                                                           Справа №  1-137/11  

          Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді                                        М.В. Матвієнко                              

при секретарі                                         Н.Г. Ліщині

з участю прокурора                                  А.М. Грицак,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша кримінальну  справу про обвинувачення:

           ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Софіївка, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1., раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 лютого 2011 року близько 00 год., шляхом пошкодження замка, умисно, з метою власного збагачення, проник до підвального приміщення будинку культури, що в с. Підставки, Золотоніського р-ну, Черкаської обл., де таємно викрав батарею опалення, яка складається із семи секцій, металевий двигун вентиляційної системи та корпус вентиляційної системи, що належить сільській раді с. Підставки, чим завдав матеріальної шкоди на загальну суму 640 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав повністю та показав, що 04.02.2011р. він проник до будинку культури та викрав батарею опалення, двигун та корпус вентиляційної системи, які привіз додому та хотів здати на металобрухт, але не встиг. Щиро каявся та просив суд його суворо не карати, не позбавляти волі.

Після дачі показань підсудним, останній та прокурор просили суд застосувати норму ч.3 ст. 299 КПК України та визнати за недоцільне дослідження фактичних обставин справи, оскільки вони не будуть ними оспорюватися і є беззаперечними. У зв’язку з чим суд, роз’яснивши сторонам наслідки застосування зазначеної процесуальної норми, задовольнив зазначене клопотання.

Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1, його винність повністю стверджується доказами по справі, а саме:

- даними протоколу виявлення та вилучення від 10.02.2011 року, згідно якого у гр. ОСОБА_1 було вилучено чавунна батарея опалення, металевий двигун вентиляційної системи, металевий вентилятор та корпус вентиляційної системи; (а.с. 13)

  - даними протоколу огляду речових доказів 21.02.2011р.; (а.с. 32);

  - даними висновку експерта № 183-ТЗ від 25.02.2011р., згідно якого вартість чавунної батареї опалення, яка складається із семи секцій, металевого двигуна вентиляційної системи станом на 04.02.2011р. становить 640 грн.; (а.с. 38);

  - даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 02.03.2011р. за участю ОСОБА_1, під час якого він розповів та показав про місце вчинення ним злочину (а.с. 70);

  - проголошеними даними протоколів допитів свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; (а.с. 77-78,79-80,63-64, 65-66, 67, 68);

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті всебічного, повного та об'єктивного їх дослідження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що пред'явлене органом досудового слідства обвинувачення підсудному ОСОБА_1 доведено повністю.

Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до сховища.

          При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а також особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий.

          Обставинами, що пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_1 суд визнає: щире каяття у вчиненому, активне сприяння своїми діями розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальних збитків.

          Обставин, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_1, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Враховуючи обставини справи, пом'якшуючі покарання обставини, особу винного, а також те, що скоєний ним злочин є злочином середньої тяжкості, який не представляє підвищеної небезпеки для суспільства, будь-яких негативних наслідків від скоєного підсудним ОСОБА_1 не настало, суд вважає за можливе призначити покарання без ізоляції від суспільства із застосуванням  ст. 75 КК України, тобто з випробуванням.          

Судові витрати по справі в сумі 1482 грн. 72 коп. за проведення експертиз суд,  вважає,  що підлягають стягненню із підсудного ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Черкаській області.

    Керуючись вищевикладеним та  ст. 323, 324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 - визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі із випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Черкаській області судові витрати за проведення експертиз в сумі 1482 грн. 72 коп.

Цивільний позов Підставської сільської ради –залишити без розгляду.

Речові докази по справі: 3 батареї опалення, які складаються із семи секцій, 1 батарея опалення, яка складається із шести секцій, одна батарея опалення, яка складається із трьох секцій, металевий двигун вентиляційної системи та корпус вентиляційної системи –залишити в розпорядженні Підставської сільської ради; спортивне взуття (кеди) –повернути ОСОБА_1; фотознімок низу взуття - знищити.          

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області з моменту проголошення вироку суду на протязі 15 діб засудженим та іншим учасникам процесу.

Суддя                                                                                          М. В. Матвієнко