Справа №2-378/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Заочне)
14 травня 2007 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Богуславець І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить визнати недійсним заповіт, складений 09.07.1999 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з листопада 1961 року він був одружений на ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
23 березня 1999 року вони склали заповіти на користь один одного, і все майно ОСОБА_4. заповідала на випадок смерті позивачу.
Після смерті дружини позивача ІНФОРМАЦІЯ_1, залишився спадок, в який входить половина двокімнатної квартири за адресою : АДРЕСА_1 і в якій позивач проживає по теперішній день.
17 квітня 2006 року позивач звернувся до державного нотаріуса Дев'ятої київської державної нотаріальної контори Русіної Н.О., з проханням видати свідоцтво про право на спадщину і отримав відповідь, що 09.07.1999 року ОСОБА_4. залишила заповіт на ім'я брата ОСОБА_5, посвідчений Приватним нотаріусомОСОБА_6., на майно, яке складається з частини квартири за адресою : АДРЕСА_1. Також позивачу стало відомо, що ОСОБА_5. подав заяву про прийняття спадщини та просив видати свідоцтво про право на спадщину, однак за ним не звернувся.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5. помер у серпні 2005 року, позивач звертається з позовом до його дочкиОСОБА_2 та дружини ОСОБА_3, які є його спадкоємицями.
Позивач звертає увагу суду на той факт, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_4. не могла у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, в зв'язку з чим не була в змозі дати належної оцінки своїм діям, що підтверджується виписками з історії хвороби, медичними довідками та іншими письмовими доказами. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позов.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, просить суд визнати недійсним заповіт, складений 09.07.1999 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, посвідчений Приватним нотаріусомОСОБА_6. Визнати за позивачем право власності на 1/6 частину квартири за адресою : АДРЕСА_1.
Відповідачі ОСОБА_2,ОСОБА_3, в судове засідання 14.05.2007 року не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили, пояснень чи заперечень по суті позову не надали, а тому суд на підставі п. 4 ст. 169 ЦПК України вважає за можливе слухати справу у їх відсутність. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та співставивши їх у відповідності до вимог чинного законодавства України, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
04 листопада 1961 року позивач та ОСОБА_4 уклали шлюб у Палаці одружень міста Києва, про що був зроблений відповідний актовий запис №10945 та видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.11.1961 року. (а. с. 14)
Відповідно до свідоцтва про смерть виданого Відділом РАГС Залізничного РУЮ міста Києва від 09.08.1999 року, ОСОБА_4. померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років від меланоми шкіри чола з метастазами в зачеревинні та шийні лімфовузли, (а. с. 11)
Судом встановлено, що квартира за адресою : АДРЕСА_1, згідно Свідоцтва про право власності на житло від 16 січня 1997 року та Довідки - характеристики Київського БТІ від 29.05.2006 року, належить ОСОБА_1 таОСОБА_4 на праві власності у рівних долях, (а. с. 13,16)
23.03.1999 року ОСОБА_4. склала заповіт, згідно якого заповідала все своє майно, з чого б воно не складалося своєму чоловікові - позивачу ОСОБА_1., а у разі неприйняття ним спадщини брату ОСОБА_5, а у разі неприйняття ним спадщини ОСОБА_2.
(а. с. 18)
В судовому засіданні встановлено, що 09.07.1999 року ОСОБА_4. залишила на ім'я ОСОБА_5 заповіт посвідчений Приватним нотаріусомОСОБА_6. Р-№3-3410 на майно, що складається з частини квартири за адресою : АДРЕСА_1.
02.02.2000 року ОСОБА_5. подав до Дев'ятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та просив видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, однак. За видачею свідоцтва про право на спадщину він не звернувся.
У відповідності до ст. 535 Цивільного кодексу України, позивач має право на обов'язкову частку у спадщині після ОСОБА_4. незалежно від заповіту, 2/3 частини, яка б належала у разі спадкування за законом, (а. с. 10)
Відповідно до листа Конотопської міської державної нотаріальної контори Сумської області №585 від 25.04.2007 року, після померлого 27.08.2005 року ОСОБА_5, спадкова справа не заводилась.
До цієї нотаріальної контори звернулась дружина померлого - відповідачОСОБА_3 за одержанням свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка, який прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі її заповіту від 09.07.1999 року посвідченого Приватним нотаріусом КМНООСОБА_6.
Судом встановлено, що 19.11.1999 року із заявою про прийняття спадщини звернувся чоловік померлої ОСОБА_4, позивач по справі ОСОБА_1., який має право на обов'язкову долю і мешкає за адресою : АДРЕСА_1, а 02.02.2000 року також із заявою про прийняття спадщини звернувся брат ОСОБА_4, нині також померлий ОСОБА_5., який мешкав за адресою : АДРЕСА_2. (а. с. 90)
Встановлено, що на даний час свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлих ОСОБА_4. та ОСОБА_5. відповідачі по справі не отримували і за ними до теперішнього часу не звертались.
Вказані обставини не оспорюються сторонами і відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 541 ЦК України (в редакції 1963 року) заповіт повинен бути укладений в письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.
Відповідно до ст. 533 ЦК України кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам, як тим, що входять так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ст. 545 п. 2 ЦК України (в редакції 1963 року) якщо заповіт буде визнано недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.
Згідно Акту амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 24.01.2007 року ОСОБА_4. на момент складання заповіту на користь ОСОБА_5. 09.07.1999 року мала порушення адаптації з переважним порушенням емоцій та поведінки. В даному акті зазначено, що дані психічні захворювання впливали на
можливість ОСОБА_4. розуміти значення своїх дій та керувати ними, а також приймати відповідальні рішення і сприймати події, які відносились до 09.07.1999 року. (а. с. 76-80)
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку що заповіт складений на ім'я ОСОБА_5. 09.07.1999 року не відповідав дійсному вільному волевиявленню спадкодавця ОСОБА_4, оскільки на момент його укладання остання не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.
Стаття 257 Цивільного кодексу України, передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Суд вбачає підстави для його поновлення, оскільки позивач дізналася про складення вищезазначеного заповіту при зверненні до нотаріальної контори 17.04.2006 року.
Згідно вимог ст.ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.
Згідно п.4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причини неявки будуть визнані судом неповажними, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 57, 58, 59, 60, 61, 88, 154, 169, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, ст. ст. 533, 541, 545 п. 2 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 257 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності - задовольнити.
Визнати недійсним заповіт складений 09.07.1999 року ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, посвідчений 09.07.1999 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуОСОБА_6.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири за адресою : АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено позивачем на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається в десятиденний термін з дня проголошення рішення.
Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.