Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа  № 2-а-4831/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06.06.2011 суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши у скороченому провадженні матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахування і виплати підвищення до пенсії як «дитині війни», -

                                                     ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, в якому просить суд визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі щодо не нарахування позивачу як дитині війни соціальної допомоги, та зобов’язати  управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському здійснити нарахування та виплату на 1ого користь недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01.09.2010 року по дату ухвалення судового рішення, виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком, що встановлена відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»на відповідний період виплат.

Відповідач –управління Пенсійного фонду України заперечує проти заявлених позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що позивач отримує підвищення як учасник війни згідно із ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

          Тому відповідача вважає, що на даний час відсутній предмет спору, оскільки позивачка не звереталась до відповідвача із заяваю про призначення їй надбавки як дитині війни замість підвищення учасиникм війни.

          Суддя, вивчивши матеріали справи та оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до норм ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 має статус "дитини війни", а тому має право на соціальний захист в межах, що був передбачений даним законом на момент його прийняття, і, зокрема, відповідно до норм ст. 6 вказаного Закону, має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Відповідно до ст.  28  Закону  України  "Про загальнообов`язкове   державне пенсійне  страхування"  мінімальна  пенсія  за  віком   дорівнює  прожитковому  мінімуму,  встановленому  для  осіб,  що  втратили працездатність. Згідно з  ч.1 ст.2  Закону  України  "Про   прожитковий  мінімум" від   15  липня  1999  року  № 966-14 прожитковий  мінімум застосовується  для  встановлення  розмірів  мінімальної  заробітної  плати  та  мінімальної  пенсії  за  віком.  Тому  при  визначенні   розміру  підвищення   відповідно  до  ст. 6  Закону  України «Про  соціальний  захист  дітей  війни» застосовується  розмір   мінімальної  пенсії  за  віком,  який  визначений  ст.  28   Закону    України  "Про загальнообов`язкове  соціальне  страхування".

          Як вбачається з ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п.2 Розділу ІV Прикінцевих положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни” особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (3551-12), пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

Таким чином встановлено, що позивач підпадає під дію Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та має право на доплату пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Таким чином виходячи з норми ст.152 Конституції України, проте, що положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

В той же час суд не приймає посилання представника відповідача на відсутність предмету спору, оскільки позивачка не зверталась зі заявою про призначеня їй підвищення як дитині війни замість підвищення учасникам війни, так як норма якою були внесені зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», про необхідність вибору позивачем отримання підвищення між Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визнанні рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року неконстиційними в зв’язку з чим у відповідності до ст.152 Конституції України положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та застосуванню підлягає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до прийняття змін у вказану статтю, яка не передбачає будь - яких обмежень, щодо отримання державної соціальної підтримки як дитині війни.

Крім того суд не приймає посилання представника відповідача на п.2 Розділу IV Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про те, що особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів, тому позивачка не має права на отримання підвищення як дитина війни, оскільки правовий статус пільг для дітей війни визначена у ст.5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та вказані пільги не являються предметом спору, оскільки позивачка пред’являє вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати державну соціальну підтримку передбачену     ст.6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Проте суд вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів в частині нарахування та виплати за період з 01.09.2010 року по 26.10.2010 року та вважає, що позовні вимоги в цій частині розгляду не підлягають в зв’язку із закінченням строку, встановленого для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

За таких обставин відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року, виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком, що встановлена Законом  України  "Про загальнообов`язкове  державне пенсійне  страхування" на відповідний період виплат, за період з 27.10.2010 року по 06.06.2011 року з  урахуванням  вже   проведених  за  цей  період  виплат як дитині війни.

          Оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, а відповідно до п.34 ст. 4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи та організації звільнені від сплати державного мита, то  відповідно до ст.94 КАС України, суд  присуджує всі здійснені позивачем судові витрати, з Державного бюджету України.

                        На підставі зазначеного та керуючись ст., ст.3,   ч. 2-3 ст. 46, ст. 56                                       Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист                                   дітей війни", ст.  28   Закону України "Про загальнообов`язкове

                        державне пенсійне страхування", ст., ст. 99, 100, 183-2 КАС

                        України, суддя, -

                      ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахування і виплати підвищення до пенсії як «дитині війни»- задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як «дитині війни» за період з 27.10.2010 року по 06.06.2011 року  - неправомірними.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області нарахувати та виплатити на  користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни за період з 27.10.2010 року по 06.06.2011року, виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком, що встановлена відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»на відповідний період виплат.

Позовні вимоги за період з 01.09.2010 року по 26.10.2010 року – залишити без розгляду.

Судові витати віднести за рахунок Державного бюджету України.

Постанова підлягає до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

                              Суддя:                                             Середа Л.В.