ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" жовтня 2006 р.

Справа № 15/171-06-4660А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача не з’явилися,

від відповідача Запорощенко О.М., Бошков В.І.

розглянула апеляційну скаргу

Ізмаїльської ОДПІ

на постанову господарського суду Одеської області

від 24.07.2006р.

у справі № 15/171-06-4660А

за позовом ПП „Актив”

до Ізмаїльської ОДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2006р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою Ізмаїльської ОДПІ.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2006р. розгляд справи в апеляційному порядку призначено на 03.10.2006р.

Вказані ухвали надіслана сторонам 04.09.2006р., тобто сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 03.10.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

ПП „Актив” звернулось до господарського суду Одеської області із адміністративним позовом, який уточнено в засіданні суду від 24.07.2006р., про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Ізмаїльської ОДПІ від 30.03.2006р. №№ 0005682301/2-5165, 0005682301/2-5166.

Постановою місцевого господарського суду від 24.07.2006р. (суддя Петров В.С.) з урахуванням ухвали про виправлення описки позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 30.03.2006р. № 0005682301/2-5165 про нарахування податку на прибуток в сумі 237 900 грн. та штрафних санкцій у сумі 23 790 грн., № 0005682301/2-5166 про нарахування ПДВ в сумі 190 382 грн. та штрафних санкцій в сумі 57 865 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП „Актив” 6,8 грн. судового збору.

Судове рішення вмотивоване тим, що вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, а саме:

- з тексту оскаржених податкових повідомлень-рішень вбачається їх оформлення на підставі акту від 22.12.2005р. № 0357/2301/31893938, у той час як позивачу вручено акт від 22.12.2005р. за № 0357/2301/30323216;

- Наказ органу ДПС, на підставі якого проводилась перевірка, не відповідає вимогам чинного законодавства;

- на адресу підприємства не направлено запит, передбачений п.3 ч.6 ст.111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відносно надання пояснень в частині недостовірності даних податкової декларації;

- позивачем самостійно виявлено описку та подано уточнені розрахунки з податку на прибуток та ПДВ, які станом на 20.12.2005р. прийнято Ізмаїльською ОДПІ, проте не враховано під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень;

- в порушення приписів п.1 ч.1 ст.112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” направлення на проведення перевірки від 20.12.2005р. № 205 не містить дати проведення перевірки, звання посадових осіб, які повинні проводити перевірку;

- в порушення ч.14 ст.111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” в проведенні перевірки брали участь працівники податкової міліції;

- за змістом Наказу Ізмаїльської ОДПІ про проведення перевірки остання проводилась з 20.12.2005р. по 03.01.2006р., тобто протягом 10 календарних днів, у той час як відповідно до ч.10 ст.111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” тривалість позапланової виїзної перевірки суб’єктів малого підприємництва не повинна перевищувати 5 днів;

- Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.02.2006р. встановлено, що акт від 22.12.2005р. № 0357/2301/30323216 є незаконним, неповним, необ’єктивним та необґрунтованим, складеним з порушенням вимог законодавства України;

- відомості від банківської установи про рух коштів одержані відповідачем з порушенням вимог ст.ст.61,62 Закону України „Про банки та банківську діяльність”.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Ізмаїльська ОДПІ звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову постанову про відмову ПП „Актив” у позові, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що висновок суду стосовно порушення строку перевірки, який за діючим законодавством вимірюється в робочих, а не календарних днях, є помилковим. Крім того, господарським судом не прийнято до уваги відсутність заперечень з боку підприємства щодо фактів направлення та отримання його керівником повідомлення про проведення перевірки. Також, відповідач наполягає на тому, що незазначення в направленні на перевірку дати її проведення та/або звань інспекторів не ставить під сумнів дійсність таких направлень. Окрім цього, твердження суду про участь в перевірці працівників податкової міліції суперечать обставинам справи, оскільки працівники податкової міліції займалися виключно розшуком і встановленням місцезнаходження посадових осіб ПП „Актив”. При цьому, орган ДПС вважає, що Постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області не є підставою для звільнення від доказування в розумінні положень ст.72 КАС України. Крім того, відповідач звертає увагу колегії суддів на дотримання його працівниками правил отримання інформації, визначених в Законі України „Про банки та банківську діяльність”. Додатково скаржник вказує на непряме підтвердження правової позиції суб’єкта владних повноважень в рамках цієї адміністративної справи діями позивача по наданню уточнюючих розрахунків, показники яких правомірно не прийняті до уваги з огляду на невиконання декларантом вимог п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, однак повинні були враховані судом як доказ заниження зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств. Підсумовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт відзначає, що лише формальна невідповідність перевірки приписам нормативно-правових актів за наявності порушень податкового законодавства не спричиняє визнання нечинними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідача, колегія судів встановила наступне:

Ізмаїльською ОДПІ Одеської області проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП „Актив” за період з 16.08.2005р. по 01.12.2005р., за результатами якої складено акт від 22.12.2005р. № 0357/2301/30323216.

Зазначеним актом встановлено порушення підприємством п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, а саме не включено до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2005 року доходи, отримані (нараховані) у грошовій формі в сумі 951 914 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на 237 900 грн.

На підставі акту перевірки за вищеназване порушення, згідно із п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ Ізмаїльською ОДПІ оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 30.03.2006р. № 0005682301/2-5165, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 261 690 грн., у т.ч. 237 900 грн. основного платежу та 23 790 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також вказаним актом перевірки встановлено порушення ПП „Актив” п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме занижено податкові зобов’язання з ПДВ на 190 382 грн. (у серпні 2005 року –на 7500 грн., у вересні 2005 року –на 182 882 грн.).

На підставі акту перевірки за вищеназване порушення, згідно із п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ ДПІ у Ізмаїльською ОДПІ оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 30.03.2006р. № 0005682301/2-5166, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ у загальній сумі 248 247 грн., у т.ч. 190 382 грн. основного платежу та 57 865 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного українського законодавства, ПП „Актив” звернулось до господарського суду Одеської області із уточненою позовною заявою про визнання їх нечинними, який задоволено з мотивів, викладених в описовій частині цієї ухвали.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту, об’єктивність дослідження наданих доказів, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваної постанови з огляду на таке:

В акті перевірки від 22.12.2005р. № 0357/2301/30323216 (абз.6 п.3.1 „Валовий дохід” та абз.5 п.3.5 „Податок на додану вартість”) зазначено, що ПП „Актив” до Ізмаїльської ОДПІ надіслані уточнюючі розрахунки з податку на прибуток за ІІІ квартал 2005 року та з ПДВ за липень – вересень 2005 року, які не прийняті у зв’язку з тим, що підприємством порушено п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та не сплачено суми заниженого податкового зобов’язання та штраф у розмірі 5% від такої суми, чим порушено Накази ДПА України від 28.03.2003р. № 143 та від 30.05.1997р. № 166 відповідно, про що ПП „Актив” повідомлено листом від 01.12.2005р.      № 15540/19.

Судова колегія відзначає, що аналогічної позиції дотримувались представники відповідача в засіданні апеляційного господарського суду, надаючи свої пояснення.

Так, згідно із приписами п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ з доповненнями платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Відповідно до положень п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Тобто законодавцем прямо встановлено заборону для уповноважених осіб податкової служби відмовляти у прийнятті податкової декларацій та не враховувати її показники у складі податкових зобов’язань платника податків.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів відзначає, що законодавцем чітко встановлено обов’язок платника податку сплатити суму недоплати та штрафу у розмірі 5% від суми недоплати у разі подання уточнюючого розрахунку за минулі звітні періоди. Між тим, ані вимоги п.17.2 ст.17 вказаного Закону України, ані п.7 „Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”, затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459, ані будь-який інший нормативний акт, яким врегульовано дії посадових осіб ДПС під час отримання декларацій (розрахунків) від платника податків, не містить права чи обов’язку контролюючого органу не приймати до уваги показники уточнюючого розрахунку, наданого без сплати сум недоплати з податку (збору), вказаних в ньому, та штрафу.

При цьому, з’ясувавши за наслідками одержання декларації факт несплати до бюджету зазначених в ній сум та штрафу у розмірі 5% від суми недоплати, відповідач мав в даному випадку всі підставі для проведення іншої позапланової перевірки та визначення за її результатами податкового зобов’язання ПП „Актив”, якщо суб’єкт господарювання на час перевірки не сплатив суму узгодженого податкового зобов’язання, що кореспондувалось би з діючим законодавством, проте не зроблено Ізмаїльською ОДПІ Одеської області.

Отже, відповідачем неправомірно відмовлено в прийнятті уточнюючих розрахунків з ПДВ та податку на прибуток, у зв’язку з чим висновки акту перевірки, які покладені в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень, не приймаються до уваги як необґрунтовані і зроблені у порушення чинного податкового законодавства.

Крім того, місцевий господарський суд вірно звернув увагу на недотримання Ізмаїльською ОДПІ при проведенні перевірки деяких положень податкового законодавства, у тому числі на зазначення в тексті податкових повідомлень-рішень про їхнє оформлення на підставі акту від 22.12.2005р.       № 0357/2301/31893938, ненаправлення на адресу підприємства запиту, передбаченого п.3 ч.6 ст.111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (належні та допустимі докази направлення представники органу ДПС до матеріалів справи не надали, пославшись на їх відсутність), незаповнення в направленні на перевірку таких обов’язкових реквізитів як дата проведення перевірки, звання посадових осіб, які повинні проводити перевірку, що є порушенням приписів п.1 ч.1 ст.112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відтак, враховуючи викладене, вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позову, визнавши нечинними податкові повідомлення-рішення від 30.03.2006р. №№ 0005682301/2-5165, 0005682301/2-5166, у зв’язку з чим оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.160,162,195,196,198,200,205, 206 КАС України,                        колегія суддів

         Ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 24.07.2006р. зі справи № 15/171-06-4660А залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач

В.Т. Пироговський

Судді

В.І. Картере

В.І. Жеков