Справа № 2-2552/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

21 червня 2007 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Затолочного B.C.,  при секретарі Морозовій Н.М. ,  за участю:

позивача ОСОБА_1,  відповідача ОСОБА_2,  розглянувши у попередньому судовому засіданні у м.  Кривому Розі цивільну   справу   за позовом   ОСОБА_1до ОСОБА_2про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування на спадкове майно -АДРЕСА_1

У попередньому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та дав суду пояснення,  про те,  що: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3. була власником АДРЕСА_1 Вказане спадкове майно ОСОБА_3. заповідала позивачу - ОСОБА_1

Позивач також пояснив суду,  що після смерті ОСОБА_3. він є єдиним спадкоємцем за заповітом,  який прийняв спадщину на підставі  ст.  ст.  524,  549 ЦК України (в редакції 1963 p.).

В травні 2007 року позивач звернувся в Першу криворізьку державну нотаріальну контору відносно видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3. Однак,  державним нотаріусом Уколовою Н.М.  в усному порядку йому було відмовлено у видачі вказаного свідоцтва,  на тій підставі,  що у померлої є спадкоємець першої черги спадкування за законом,  який до державної нотаріальної контори не звертався та невідомо чи має він право на обов'язкову частку у спадщині,  у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою.

Згідно з п. 1  ст.  549 ЦК України (в редакції 1963 р.) визнається,  що спадкоємець прийняв спадщину,  якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.  Після смерті ОСОБА_3.,  позивач прийняв спадщину,  оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном померлої,  а саме АДРЕСА_1,  фактично проживаючи та здійснюючи господарство в ньому та ощадною книжкою на ім'я померлої. Даний факт також може бути підтверджений в залі судового засідання показаннями свідків.

Відповідач,  ОСОБА_2,  у встановлений  ст.  549 ЦК України строк не заявила про своє право на спадщину: шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори ( ст.  549 ЦК України) або шляхом фактичного вступу в управління чи володіння спадковим майном ( ст.  549 ЦК України) то на підставі ч.1  ст. 548 ЦК України,  вона вважається такою,  що не прийняла спадщину та немає на неї права. Згідно ч. 1  ст.  560 ЦК України спадкоємець,  який прийняв спадщину,  може одержати свідоцтво про право на спадщину. Отже,  ОСОБА_2 не може отримати спадщину,  оскільки вона її не прийняла.

Відповідач,  ОСОБА_2,  на попередньому судовому засіданні позов визнала повністю,  просить суд розглядати справу по суті та задовольнити позовні вимоги.

Тому суд вважає можливим винести рішення при проведені попереднього судового засідання згідно зі  ст.  130 ч. 4 ЦПК України у зв'язку з тим,  що відповідач визнав позов повністю,  та задовольнити позов згідно  ст.  174 ч. 4 ЦПК України.

У попередньому судовому засіданні встановлено,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3. була власником АДРЕСА_1,  що підтверджується свідоцтвом про право власності б/н від 07.02.1990 року,  а також витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14513865 від 11.05.2007 року. Вказане спадкове майно ОСОБА_3. заповідала - ОСОБА_1,  що підтверджується заповітом № 3-3686 від 25 грудня 1992 року,  посвідченого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Ковтун Л.М.

Той факт,  що вказане спадкове майно ОСОБА_3. за життя заповідала ОСОБА_1 та після її смерті ніхто зі спадкоємців за законом не подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини підтверджується відповіддю на судовий запит Першої Криворізької державної нотаріальної контори № 20234/2-26 від 05.06.2007 року.

В травні 2007 року позивач звернувся в Першу криворізьку державну нотаріальну контору відносно видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3. Однак,  державним нотаріусом Уколовою Н.М.  в.усному порядку йому було відмовлено у видачі вказаного свідоцтва,  на тій підставі,  що у померлої є спадкоємець першої черги спадкування за законом,  який до державної нотаріальної контори не звертався та невідомо чи має він право на обов'язкову частку у спадщині.

Згідно з п. 1  ст.  549 ЦК України (в редакції 1963 р.) визнається,  що спадкоємець прийняв спадщину,  якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Факт прийняття ОСОБА_1 спадщини в судовому засіданні підтверджений довідкою від 22.05.2007 року та показаннями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5,  які кожен окремо суду показали,  що ОСОБА_1 після смерті своєї бабусі проживав та здійснював господарство у АДРЕСА_1

Згідно п. 5 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції 2004 р.) правила книги шостої «Спадкове право» ЦК України застосовуються також до спадщини,  яка відкрилась,  але не була прийнята ніким зі спадкоємців до вступу у сулу цього Кодексу. Оскільки позивач фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3.,  то на данні спадкові правовідносини повинні розповсюджуватись правові норми ЦК України (в редакції 1963 p.).

Таким чином,  ОСОБА_1,  на підставі  ст.   ст.  524,  549 ЦК України (в редакції 1963 р.) є єдиним спадкоємцем за заповітом,  який прийняв спадщину,  що відкрилась зі смертю ОСОБА_3.,  померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись  ст.  ст.  10,  11,  60,  130,  174,  212-215,  256 ЦПК України,   ст.  529,  549 ЦК України (в редакції 1963 р.),  суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування задовольнити повністю.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1спадщини,  яка відкрилась зі смертю ОСОБА_3,  померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1право власності на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3,  померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дешрй строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням щслящ.ого протягом 20 днів апеляційної скарги.