Справа № 2-2368/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2007 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Затолочного B.C.,
при секретарі Морозовій Н.М. ,
за участю:
позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-3283 про стягнення заборгованості з грошового забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А-3283 про стягнення заборгованості з грошового забезпечення.
Позов, на задоволенні якого наполягав у судовому засіданні позивач, обґрунтований тим, що відповідач безпідставно не нараховував при виплаті грошового забезпечення надбавку за безперервну службу у повному розмірі, у зв'язку з чим не доплачував йому значні грошові кошти, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 5559 грн. 34 коп., які позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідач правом на участь у судовому розгляді не скористався, надав суду лист, в якому позов не визнав, вважаючи, що грошове забезпечення позивачу виплачувалося в повному обсязі, та просить суд розглянути справу за відсутності його представника.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Як встановлено у судовому засіданні, позивач проходив військову службу у військовій частині А-3283 на офіцерських посадах.
Вказані фактичні обставини справи встановлені у судовому засіданні в беззаперечному порядку.
Відповідно частини першої статті 1 Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України. Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та начальнику Управління державної охорони України надане право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках
до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності залежно від стажу служби в таких розмірах:
· понад 5 років - до 10%;
· понад 15 років - до 50%;
· понад 20 років - до 70%;
· понад 25 років - до 90 %.
Крім того, у статті 2 зазначеного Указу Президента України встановлено, що виплата надбавок відповідно до цього Указу здійснюється з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених в державному бюджеті України на утримання Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.
За період з вересня 2003 року по квітень 2005 року позивачу відповідачем нараховувалася надбавка за безперервну службу в розмірі, нижчому від того, який йому належало виплачувати відповідно до його вислуги років.
Ці обставини видно із пояснень позивача та довідок-розрахунків про виплату грошового забезпечення, а також вони беззаперечно визнані відповідачем.
На підставі норм Указів Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 5 травня 2003 року № 389, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», розділу 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року № 75, а також наказу Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України» можна зробити такий висновок: щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України належить до додаткових видів грошового забезпечення, оскільки їх розмір обчислюється на базі окладів грошового утримання. Ця надбавка виплачується щомісячно, а відтак, має постійний характер, залежить від вислуги років, і з урахуванням безперервної військової служби, її розмір не підлягає зменшенню.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Ця конституційна гарантія у повному обсязі і без будь-яких обмежень поширюється і на права такої категорії громадян як військовослужбовці, до якої належить і позивач. До того ж, згідно із статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законодавством України.
Тому суд вважає, що відповідачем було безпідставно суттєво обмежено право на одержання більшого розміру грошового забезпечення як військовослужбовця і в розрахунку призначеного грошового забезпечення повинна бути нарахована щомісячна надбавка за безперервну військову службу у Збройних Силах України, встановлена Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» в максимальному розмірі.
Розрахунки позивача в наданій ним довідці перевірено в судовому засіданні, вони проведені правильно і сума боргу підлягає стягненню з відповідача в тому розмірі, як вимагає позивач.
Керуючись, ст. ст. 24, 55 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», розділом 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року № 75, наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України. Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до військової частини А-3283 про стягнення заборгованості з грошового забезпечення задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача, військової частини А-3283 на користь позивача, ОСОБА_1 заборгованість з виплати надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України в розмірі 5559 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн.. 34 коп., а також судовий збір на користь держави в сумі 55 (п'ятдесят п'ять) грн.. 59 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн.
Позивача від сплати судових витрат звільнити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Про апеляційне оскарження рішення суду спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.