Справа № 2-1876/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"01" липня 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого –судді Ревуцького С.І.

при секретарі –Коваленко Т.В.

з участю -           позивача ОСОБА_1

                    відповідача ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що 29.08.2010р. о 8 годині він, керуючи моторолером «Keeway ARN 150»д/н НОМЕР_1, рухався по проїжджій частині вул.Підгірна. Коли проїздив біля буд.181, з хвіртки у заборі на дорогу вибігли біля 5 собак, які почали кусати позивача за підошву взуття, кидатись на моторолер, в результаті чого позивач упав. Після цього позивач звернувся до ДАІ та в травпункт. В результаті вказаної події в порушенні кримінальної справи було відмовлено, але позивач отримав тілесні ушкодження, належний йому моторолер був пошкоджений та пізніше були витрачені кошти на його ремонт, тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2328,60 грн. Крім того, просить стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн. тому, що в результаті вказаної події у нього з’явилась фобія –почав боятись собак, в сім’ї виникла атмосфера роздратованості, був вимушений витрачати час та кошти на ремонт моторолера та лікування. Також просив стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним в позові, а також додав, що після вказаного інциденту на шум вийшов охоронець Клубу юних моряків, з території якого вискочили собаки, загнав цих собак у ангар, на момент приїзду працівників ДАІ собак на території клубу не було взагалі, куди вони ділись він не знає. Відповідач, як директор клубу, приїхав пізніше, пропонував позивачу 200 грн., щоб не підіймав шум, але позивач відмовився тому, що завдана шкода значно більша. Працівниками ДАІ на позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, але в суді його визнали невинним. Вважає відповідача, як директора вказаної організації, власником собак, що напали на нього а також посадовою особою, що повинна відповідати за вся шкоду, яка завдана на території його організації. За спостереженнями позивача, охоронці клубу цих собак підкормлюють, прив’язують для охорони, з території клубу не гонять. Суму моральної шкоди пояснив тим, що це мінімум тих моральних страждань, що він переніс. Просив позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснив, що на території Клубу юних моряків, директором якого він працює, знаходиться один собака, якому 14 років, він практично нічого не бачить та абсолютно спокійний, улюбленець дітей, які ходять до клубу. Більше ніяких собак, які постійно знаходяться на території клубу, нема. Але територія клубу огороджена таким чином, що туди можуть легко проникати бродячі собаки, яких безліч в окрузі. Цих собак працівники клубу постійно вигоняють, вивозять далеко за межі території, звертались з цією проблемою до відповідних органів, але реакції не було. Крім того, на території клубу базуються морські суда, на яких також інколи є собаки, відповідальність за дії яких він, як директор клубу, не несе. Крім того, поряд з клубом є дитячий пляж, на який приходять мешканці міста, інколи з собаками. Відповідач, як директор клубу, слідкує за порядком на території клубу, куди постійно ходять близько 60-80 дітей, але ніколи ніяких інцидентів з участю собак не було. Власником собак, що напали на позивача, він не є, відповідальності за всіх бродячих собак міста він нести не може, тому позов вважає безпідставним, просив в його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що 29.08.2010р. бачив, як їхав позивач та на нього напали собаки, які вибігли з території Клубу юних моряків. Було 3-4 собаки, на ґвалт вийшов охоронець, собаки забігли знов на територію клубу, описати цих собак не зміг, але стверджував, що вони були безпородними. Колись він сам їхав на автомобілі, коли з території клубу вибігли собаки та кидались на автомобіль, також чув про аналогічні випадки від жителів міста.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що літом минулого року їхав на велосипеді, коли з території Клубу юних моряків на нього кинулись кілька собак, потім побігли за проїжджаючим мопедом. Знайома жінка розказувала, що аналогічний випадок скоївся і з нею, коли вона проходила мимо з дитиною.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що літом минулого року 2 рази в цьому місці на нього також кидались собаки.

Заслухавши пояснення сторін, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог на підставі наступного.

Під час судового розгляду справи встановлено та ніким з учасників процесу не заперечувалось, що 29.08.2010р. о 8 годині позивач ОСОБА_1, керуючи моторолером «Keeway ARN 150»д/н НОМЕР_1, рухався по проїжджій частині вул.Підгірна. Коли проїздив біля буд.181, з хвіртки у заборі на дорогу вибігли собаки, позивач упав, в результаті чого отримав тілесні ушкодження та пошкодження моторолера.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цією статті.

Таким чином, діюче законодавство пов’язує настання відповідальності за спричинення матеріальної та моральної шкоди з виною відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд визнає як доведений той факт, що випадки нападу безпородних собак на проїжджаючі транспортні засоби в місці розташування Клубу юних моряків, яким керує відповідач ОСОБА_2, мали місце, в тому числі і в даному конкретному випадку. Цей факт підтверджений свідченнями свідків в судовому засіданні.

В той же час, суду не надано ніяких доказів того, що у вказаних нападах присутня вина відповідача або осіб, працюючих у вказаному клубі. Надані позивачем до суду фотознімки свідчать лише про те, що один з охоронців клубу заходив на територію клубу в супроводі двох собак і більше нічого. Що це за собаки, яке відношення вони мають до випадку, що розглядається судом, залишилось невідомим.

Крім того, позивач не отримав тілесні пошкодження або ушкодження його майна (моторолера) безпосередньо від собак, у всякому разі це ніяким чином не доведено, характерні ознаки цього відсутні як в його медичній документацій, так і в документах про пошкодження моторолера. Сам позивач визнав, що вказана в позові шкода була причиною його падінням з мопеду, причина якої не встановлена.

При таких обставинах, вину відповідача в спричиненні позивачу матеріальної та моральної шкоди суд вважає відсутньою.

Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто, у відношенні до даного випадку, відшкодування спричиненої шкоди без наявності вини можлива лише у випадку спричинення її джерелом підвищеної небезпеки, яким у відповідності до ч.1 ст.1187 ЦК України, може бути лише службові собаки та собаки бійцівських порід.

В даному конкретному випадку суд вважає встановленим та доведеним, що собаки, які напали на позивача, були безпородними, на це вказав в своєму пояснення сам відповідач та підтвердили свідки по справі. Докази того, що відповідач, на відповідній правовій підставі володіє вказаними собаками також відсутні.

При таких обставинах підстави для задоволення позову відсутні, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст.212-218 ЦПК України,  

ВИРІШИВ:          

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:С. І. Ревуцький