СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
26 вересня 2006 |
Справа № 2-30/9788-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Антонової І.В.,
Латиніна О.А.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, дов. НОМЕР_1
відповідача: Коваленко Анатолій Володимирович - начальник (повноваження перевірені)
3-ої особи: не з'явився
розглянувши заяву Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2006 року у справі №2-30/9788-2006А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Державної виконавчої служби у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (вул. Паркова, 5/1,Чорноморське, 96400)
3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення" (вул. Південна, 56, Чорноморське, Чорноморський район, 96400)
про визнання дій неправоміними
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби Чорноморського району Автономної республіки Крим про визнання дій неправомірними.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що 23 березня 2006 року до приміщень, які орендує суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 з'явились державні виконавці для здійснення виконавчих дій. При цьому він наголошує, що він не є стороною виконавчого провадження, але ж є власником майна (товару), який знаходився в приміщенні, в якому проводилися виконавчі дії.
Також позивач заявляє, що він є законним користувачем нежилого приміщення, щодо якого були проведені виконавчі дії Державної виконавчої служби Чорноморського району Автономної республіки Крим, посилаючись на договір оренди нежилих приміщень площею 625 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, - укладений 02 березня 2006 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Чорноморське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення”, в особі Гордигіної О.М.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, поясняючи, що 23 березня 2006 року державними виконавцями здійснювались дії по виконанню рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-8/13013-2005 по виселенню суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4. Дії на його думку здійснювались при повному з'ясуванні обставин у відповідності сторін, зазначених у виконавчому документі та з повним дотриманням діючого законодавства.
Суд першої інстанції залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю „Чорноморське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення”.
Представник третьої особи підтримав вимоги позивача, пояснюючи, що відповідачем по справі № 2-8/13013-2005, по якому було прийнято рішення про виселення з спірного приміщення, а саме ОСОБА_3 було добровільно виконано, приміщення повернені власнику, про що саме і були сповіщені державні виконавці.
Також заявив, що 02 березня 2006 року дійсно з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 був укладений договір оренди, якій діє у теперішній час, не визнаний недійсним та не розірваний.
На підставі цього договору і знаходився товар суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у приміщенні, на території якого проводились спірні виконавчі дії.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-30/9788-2006А (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 19 червня 2006 року у задоволенні адміністративного позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Чорноморського району Автономної республіки Крим, 3-тя особа: товариство з обмеженою відповідальністю „Чорноморське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення” про визнання дій неправомірними було відмовлено.
Позивач не погодився з винесеною постановою господарського суду та подав апеляційну скаргу, в якій просив дану постанову суду скасувати, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив ряд норм матеріального права. Висновки суду, на його думку, не відповідають фактичним обставинам, підтвердженим матеріалами справи.
Севастопольський апеляційний господарський суд керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив: апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2006 року у справі № 2-30/9788-2006А залишити без змін.
Позивач -суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 -дізнався про обставини, які не були відомі як йому так і суду апеляційної інстанції на час розгляду апеляційної скарги, звернувся у відповідності з наданим йому Кодексом адміністративного судочинства України правом про перегляд ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами.
У відповідності зі статтею 250 Кодексу адміністративного судочинства України у розгляді заяви та перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами не може брати участь суддя (судді), який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання.
Перегляд ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду здійснюється у складі іншої судової колегії.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином-рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Дослідивши підстави, викладені у заяві суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2006 року у справі № 2-30/9788-2006А, судова колегія вважає їх достатніми та обґрунтованими. На підставі того, керуючись підпунктом 1 пункту 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства та статтями 216-250 Кодексу адміністративного судочинства дійшла висновку про необхідність перегляду ухвали суду за нововиявленими обставинами.
Враховуючи, що ці обставини виникли після звернення позивача з апеляційною скаргою до апеляційної інстанції та були приховані відповідачем у процесі апеляційного розгляду, що могло вплинути на рішення саме апеляційної інстанції, судова колегія вважає обґрунтованим звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами саме до апеляційної інстанції.
Розглянувши заяву позивача по справі -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 -про перегляд рішення Севастопольського апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами, судова колегія вважає її такою, що підлягає задоволенню.
При цьому прийнято до уваги наступне:матеріали справи свідчать, що фактично відповідач володів інформацією про те, що суб'єктами виконавчого провадження добровільно звільнено приміщення, тобто вони на час виконання судового рішення про виселення не були юридично у договірних відносинах (оренда скінчила своє існування 02 березня 2006 року). Слід відмітити, що і фізично суб'єкти виконавчого провадження у спірному приміщенні не були присутніми, про що відповідач не заперечує, та підтверджує тим, що виконавчі дії проводились у відсутність зазначених у постанові суб'єктів після вскриття приміщення силами та засобами виконавчої служби.
Доводи відповідача про те, що він не прийняв до уваги лист від 23 березня 2006 року за підписом директора Гордигіної О.М. з проханням припинити виконавчі дії, у зв'язку з добровільним виконанням по тій причині, що Гордигіна О.М. не є директором підприємства, не можуть розглядатися судом як обґрунтовані. На момент виконання спірних дій у відповідача в наявності була заява про припинення виконання рішення, яка надійшла 23 березня 2006 року від директора Гордигіної О.М., завірена печаткою підприємства, за часом остання по відношенню до попередньої, надісланої директором Щвецовою Г.І.
Судова колегія вважає неможливим розглядати як докази відсутності повноважень у директора Гордигіної О.М. відповідь Департаменту Державної виконавчої служби на лист від 21 березня 2006 року Державного реєстратора В.І. Завірюхи від 22 березня 2006 року (а.с. 127-128), так як лист директора Гордигіної О.М. надійшов тільки 23 березня 2006 року, тобто після того як на нього посилався відповідач та надав відповідь реєстратор.
Крім того, слід відмітити, що повноваження Гордигіної О.М. підтверджуються контрактом, укладеним з Роботодавцем 20 липня 2004 року, який ніким не визнано недійсним та не розірвано до цього часу.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем не було досліджено цих обставин.
Судова колегія вважає, що відповідачем порушено статтю 5 Закону України „Про виконавче провадження” підтвердженням чого є відсутність доказів, що заява Гордигіної О.М. була належним чином розглянута та про результати повідомлено з посиланням на дослідженні обставини.
Отже, насамперед, матеріали справи свідчать, що виконавчій службі 23 березня 2006 року офіціально стало відомо про те, що мають місце зміни у суб'єктному складі орендарів приміщення, відносно якого повинні бути проведені виконавчі дії і це є підставою для обов'язкової перевірки цієї інформації незалежно від того, хто ї надав.
Судова колегія вважає, що в цьому випадку не має будь-якого значення чи легітимними були повноваження директора Гордигіної О.М. чи ні. Відповідач повинен був провести відповідну перевірку не повноважень директора , який надав заяву, а хто фактично займає приміщення, з якого повинно було бути проведене виселення.
Враховуючи, що виконавчі дії почались саме 23 березня 2006 року у відсутності сторін виконавчого провадження шляхом вскриття приміщення, що підтверджується відповідачем у засіданні, судова колегія вважає, що виконавча служба не проводила фактично будь-яких досліджень та не вивчала обставини, які склалися на час виконання, чим порушила принципи виконання рішення суду і здійснила виконавчі дії по відношенню особи, яка не є стороною виконавчого провадження.
Підтвердженням того, що орендарем спірного приміщення на час здійснення виконавчих дій був саме суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, про що було відомо і відповідачу, свідчить ніким не оскаржений договір оренди від 02 березня 2006 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Чорноморське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення” та додаток (акт прийому-передачі приміщення). Крім того ряд інших документів, які були надані відповідачу позивачем вже в день початку виконавчих дій, а саме 23 березня 2006 року.
З матеріалів справи, у тому числі і з пояснень відповідача (а.с. 47-49), вбачається, що перевірка обставин їм проводилась, але ж після здійснення виконавчих дій, про що свідчать його посилання на відповіді деяких державних органів, одержані ним у квітні 2006 року, при тому як виконавчі дії проводились їм у березні.
Крім того відповідач пояснює, що йому було відомо, що 25 лютого 2006 року позивач -суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 -купила у ОСОБА_3 товарно-матеріальні цінності, але ж він це не вважає доказом належності цього товару саме суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 з ряду підстав.
При цьому, на думку судової колегії, відповідачем підміняються функції і повноваження суду і визнаються як ця так і інша угоди нечинними, що не передбачено діючим законодавством України.
На підставі викладеного, та приймаючи до уваги докази, які надані позивачем, судова колегія вважає їх достатніми для того, щоб прийти до висновку, що на момент здійснення виконавчих дій приміщення товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення” орендувалось суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі договору від 02 березня 2006 року. Товар (майно) також було у фактичному володінні суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Відповідно до статей 49, 50 Закону України „Про власність” суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 є власником, поки інше не доведено у судовому порядку.
Крім того, фактичне находження суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у приміщенні, яке раніше орендувалось сторонами виконавчого провадження ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підтверджується також постановою Державної санітарно-епідеміологічної служби України (а.с. 133-135), якою на неї покладається відповідальність по знищенню товару в зв'язку с простроченням терміну використання.
Також судовою колегією прийнято до уваги Акт Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної республіки Крим НОМЕР_2 „Про результати планової документальної перевірки вимог податкового та валютного законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 за період з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року”.
Акт свідчить (а.с. 105 т. 2), що фактично суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3.
Крім того, акт свідчить, що сам відповідач визнавав факт продажу товару суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, про що він сам і сповістив податковий орган про факт сполучення доходів суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, що і підтверджується результатами перевірки, в зв'язку з чим було стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 податки з отримання доходів від реалізації товарів та обладнання (а.с. 106 т. 2). Рішення податкової інспекції не визнано нечинним.
Надані відповідачем листи, одержані пізніше від податкової інспекції, не розглядаються колегією як докази, так як не несуть в собі юридичні наслідки у порівнянні з актом перевірки та рішенням податкового органу, прийнятого на підставі цього акту.
Всі вищевикладені обставини та факти дають підстави для висновків судової колегії про упередженість відповідача при проведені виконавчих дій по виселенню з спірного приміщення та про порушення статей 5, 7 ,79 Закону України „Про виконавче провадження”.
Таким чином, заява суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 245-250, 252, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2006 року у справі № 2-30/9788-2006А задовольнити.
Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2006 року та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2006 року у справі № 2-30/9788-2006А скасувати.
Визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби Чорноморського району Автономної республіки Крим з виконання рішення суду від 17.10-01.11.2005 у справі № 2-8/13013-2005.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанову може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді І.В. Антонова
О.А.Латинін