30.06.2011    

Справа №    2-а-3002/11   

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

"30" червня 2011 р.                                                             м. Кам'янець-Подільський

 Кам'янець - Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого –судді Гладій Л.М.,

при секретарі Слободян О.В.,

з участю позивача –ОСОБА_1,

представника відповідача –Олійника В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кам’янець - Подільському адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кам'янець –Подільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплати недоплачену грошову допомогу, -  

встановив:

          В травні 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кам'янець –Подільської міської ради  про  визнання відмови у виплаті одноразової  компенсації у зв’язку з втратою годувальника у розмірі,я кий визначений ст. 48 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Обґрунтовує свої вимоги тим, що є вдовою померлого ОСОБА_3,  який був ліквідатором аварії на ЧАЕС І категорії інвалідом І групи. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України №796-ХІІ, одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується у 60 мінімальних заробітних плат. Будь-яких обмежень щодо застосування ст.48 Закону №796-ХІІ, в жодному Законі України не вказано. Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру одноразової компенсації відповідач повинен керуватися статтею 48 Закону 796-ХІІ.

               В ході судового розгляду позивач вимоги позову уточнила та просила суд визнати неправомірною відмову та зобов’язати виплатити одноразову компенсацію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої визначається із розрахунку 60 мінімальних заробітних плат на момент втрати годувальника.  

           Представник відповідача –Олійник В.М. в судовому засіданні проти позову заперечив та суду пояснив, що виплата здійснювалась у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів та бюджетних асигнувань, тому в позові слід відмовити.

             Заслухавши пояснення сторони, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

           Судом встановлено, що ОСОБА_1 вдовою визнаного годувальником сім'ї ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідач здійснив виплату позивачу одноразової компенсації у зв’язку з втратою годувальника в сумі 379 грн. 30 коп., виходячи з розмірів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 379 грн. 30 коп.

             Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України  виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 встановлює, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

            Відповідно до абзацу шостого частини першої статті 48 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХП „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в розмірі 60 мінімальних заробітних плат виходячи з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент втрати годувальника.

          Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати конкретні розміри компенсацій і допомоги, встановлені цим законом. Ст. 67 Закону було встановлено, де конкретні розміри доплат підвищуються КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

          Згідно частин 2, 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент втрати годувальника.    

            Таким чином, суд не може взяти до уваги визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  розмір   одноразової компенсації  сім’ям, які втратили годувальника, оскільки питання розміру  зазначеної компенсації  вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над  підзаконними актами при розрахунку одноразової компенсації  сім’ям, які втратили годувальника, застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.    

        Тому суд вважає  нарахування  позивачу  в розмірі, встановленому КМУ,  одноразової компенсації таким, що не відповідає ст. 48 Закону, а  позовні вимоги позивача -  обґрунтованими.

               Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

               Встановлено, що нарахування  та виплата одноразової компенсації відноситься до  компетенції Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради.     

            Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

           Заяву про застосування строків позовної давності представник відповідача не підтримав, оскільки виплата позивачу була проведена лише 15.02.2011 року, і саме з цього часу слід обчислювати строку звернення до суду.

            З огляду на викладене, суд вважає, що відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової компенсації у зв’язку з втратою годувальника в розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є неправомірною, тому слід зобов’язати здійснити виплату такої допомоги, розмір якої визначається із розрахунку 60 мінімальних заробітних плат на момент втрати годувальника, з урахуванням фактично отриманих сум.    

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6-12, 71, 86,87,90, 94,104, 112,159-163 КАС України, суд

                                                                       постановив:

            Позов задовольнити.

          Визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Кам'янець –Подільської міської ради у виплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації у зв’язку з втратою годувальника в розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кам'янець –Подільської міської ради виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої визначається із розрахунку 60 мінімальних заробітних плат на момент втрати годувальника, з урахуванням фактично отриманих сум.

           Судові витрати віднести на рахунок держави.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Кам’янець - Подільський міськрайонний шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту проголошення постанови.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду          Л.  М.  Гладій