Справа № 2- 78 2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2007 року Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого- судді: Брияк Т.Р.
при секретарях: Підгорній Л.Є., Вольській О.В., Орищук І.І.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
представника відповідача
виконавчого комітету ЧМР Марчука Д.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання права на проживання та користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання права користування житловим приміщенням.
Посилалась на те, що в квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований її батько ОСОБА_5, 1953 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказана квартира належить Чернівецькій міській раді. В цій квартирі вона народилась та проживала до семи років.
Після розлучення батьків в 1982 році, в квартирі залишились проживати її батько та його друга дружина, вона часто їх відвідувала та залишалась на ніч. Пізніше спірна квартира була місцем її постійного проживання з 1998 року до 2001 року. В 2001 році вона виїхала на тимчасове проживання для працевлаштування в Грецію, де знаходиться до цього часу.
З 2001 року її батько почав періодично зустрічатись з ОСОБА_3, яка намагалась будь-якими засобами перешкодити її спілкуванню з батьком та проживанню в квартирі АДРЕСА_1. Спірна квартира ніколи не була для відповідача постійним місцем проживання, хоча вона досить часто залишалась на ніч в цій квартирі та відвідувала батька у
вихідні та святкові дні. Просила визнати за нею право користування жилим приміщенням - квартири АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила, що до 1982 року проживала з батьками по вул. Руській, після розлучення батьків переїхала проживати з матір'ю на іншу квартиру. З 1998 року по 2001 рік постійно проживала з батьком по АДРЕСА_1, після чого виїхала для працевлаштування в Грецію. Підтвердила обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задоволити.
Представник позивача позовні вимоги підтримала, підтвердила пояснення ОСОБА_1 та просила позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що з січня 1999 року постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 в якості члена сім'ї ОСОБА_5 , який багато років працював водієм гаража СБУ в Чернівецькій області та помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка після розірвання шлюбу батьків переїхала разом з матір'ю проживати в іншу квартиру. По АДРЕСА_1 вона не поверталась та не проживала там, до батька ніколи не приходила.
Представник відповідача ОСОБА_4 підтримала пояснення відповідачки, заперечила проти позову, просила в позові відмовити.
Представник відповідача виконавчого комітету Чернівецької міської ради позов не визнав. Пояснив, що рішенням суду за ОСОБА_3 було визнано право користування спірною квартирою. Вважає, що ОСОБА_1 не довела, що вселялась в спірну квартиру та користувалась нею на правах члена сім'ї наймача, просив в позові відмовити.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що є родичами позивачки. Стверджують, що після розлучення батьків ОСОБА_1 переїхала проживати разом з матір'ю в квартиру по вул. Комарова м. Чернівці. Згодом, з 1998 року по 2001 рік проживала по вул. Руській, м. Чернівці у батька, після чого виїхала за кордон. У ОСОБА_5 по вул. Руській вони бували рідко, однак, бачили там піаніно позивачки.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що є родичем позивачки та знає, що вона з 1998 року по 2001 рік проживала у батька по вул. Руській, м. Чернівці. Він інколи відвідував ОСОБА_5, бачив там позивачку, її речі, а тому вважає, що вона там жила.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що є родичами позивачки. їм відомо, що до 1998 року позивачка проживала з матір'ю. З 1998 року по 2001 рік ОСОБА_1 проживала у батька по вул. Руській, м. Чернівці, бачили там її речі.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що є вітчимом ОСОБА_1 Підтвердив, що позивачка жила по вул. Комарова, м. Чернівці, однак батько згодом у 1998 році запропонував їй проживати з ним по вул. Руській, м. Чернівці, де проживала до виїзду за кордон в Грецію. Він особисто перевіз речі ОСОБА_1 на вул. Руську, крім того, часто підвозив позивачку додому з роботи по вказаній адресі.
Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що довгий час проживають по АДРЕСА_1 та є сусідами ОСОБА_5 Позивачка ще дитиною проживала в квартиріАДРЕСА_1. Після розлучення батьків, ОСОБА_1 переїхала зі своєю матір'ю проживати в нову квартиру. Більше вони її не бачили, в квартируАДРЕСА_1 вона не вселялась та не проживала там, до батька вона не приходила, вперше її побачили в суді - в жовтні 2006 року. З січня 1999 року в зазначеній квартирі з ОСОБА_5 почала проживати ОСОБА_3
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 , ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 пояснили, що були співробітниками ОСОБА_5 по СБУ, знали його добре та працювали разом з 1980-х років. Після розлучення ОСОБА_5 у 1982 році, його перша дружина перейшла проживати на іншу квартиру та забрала з собою їх доньку - позивачку по справі. Свідки постійно відвідували ОСОБА_5 в квартирі по вул. Руській, ніколи не бачили його доньки, вона до батька не поверталась, в квартиру не вселялась, ніяких речей доньки не бачили. З 1999 року в квартирі разом з ОСОБА_5 почала проживати ОСОБА_3, з якою він їх познайомив, крім неї нікого не бачили.
Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що працювала з ОСОБА_3 У березні 2001 року вона відвідувала хвору відповідачку вдома по АДРЕСА_1. Також, вона була в гостях у ОСОБА_3 та ОСОБА_5, у квартирі не бачила його доньки, розмови відносно неї ніхто не вів.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить Чернівецькій міській раді.
Позивач ОСОБА_1 разом зі своїми батьками проживала в квартиріАДРЕСА_1 до 1982 року. Після розлучення батьків вона разом зі своєю матір'ю ОСОБА_21 залишила спірну квартиру та переїхали проживати на іншу квартиру, а згодом вселились в квартиру АДРЕСА_2.
Згідно рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 липня 2005 року, яке набрало законної сили 05.10.2005 року, за ОСОБА_3 було визнано право проживання та користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, як члена сім'ї померлого ОСОБА_5 та зобов'язано ВГІРФО Першотравневого РВ провести реєстрацію ОСОБА_3 за даною адресою (а.с. 55-56).
Як вбачається з дослідженої у судовому засіданні довідки КЖРЕП № 9 від 17.11.2005 року, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 59).
Згідно архівної довідки КЖРЕП № 9 від 24.11.2005 року - ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 17.05.1979 року по 26.05.1989 року (а.с. 61).
Відповідно до ст. 65 Житлового кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщення, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 Постанови «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року, №9 наявність чи відсутність приписки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Згідно довідки ЧКОБТІ № 2306 Б від 29.11.2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_21 є власниками квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.03.2000 року, виданого Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради (а. с. 62).
Таким чином, ОСОБА_1 була співвласницею квартири АДРЕСА_2, однак на підставі договору дарування від 23.11.2005 року подарувала свою частину квартири своїй матері - ОСОБА_21(а. с 158).
Твердження позивача про те, що з 1998 року до 2001 року спірна квартира була постійним місцем її проживання спростовується дослідженим у судовому засіданні актом КЖРЕП №9 від 24.11.2005 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 після розлучення батьків переїхала жити за іншою адресою з матір'ю, в квартиру АДРЕСА_1 більше не поверталась і не користувалась. З 1999 року до ОСОБА_5 поселилась в якості дружини ОСОБА_3, яка і продовжує проживати надалі (а. с. 63). Дана обставина
також підтверджується заявою для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що остання 17.10.2005 року звернулась до КЖРЕП № 17 з клопотанням зняти її з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_2, будинок № ЗІВ (а. с. 195) та довідкою адресного бюро про те, що 17.10.2005 року ОСОБА_1 з даної адреси виписана в м. Київ (а.с. 345).
Факт непроживання позивачки у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується також свідченнями свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 , ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 , ОСОБА_20, які вони дали у судовому засіданні і підтверджуються дослідженими по справі доказами.
Відповідно до ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не може прийняти як належний доказ документ, а саме: акт КЖРЕП № 9 від 04.08.2005 року (а. с. 33). Суд розцінює цей доказ як недостовірний, оскільки він містить виправлення і не характеризується точністю та правильністю відображення обставин, які є предметом доказування, не містить всіх необхідних реквізитів.
Тому суд вважає, що ОСОБА_1 до виїзду за кордон для працевлаштування в Греції постійно проживала у квартирі АДРЕСА_2 і не змінювала свого місця проживання. Зазначена обставина також підтверджується копією трудового контракту, де позивач вказала як адресу свого місця проживання АДРЕСА_2 (а. с. 207).
Суд не приймає до уваги та критично оцінює свідчення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10 оскільки їх свідчення є непослідовними та суперечливими, крім того, вони є родичами позивачки.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не надала суду достовірних доказів та не довела, що її батько ОСОБА_5 протягом 1998 - 2001 років надавав згоду на її вселення до спірної квартири АДРЕСА_1.
Зважаючи на вищевказане, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не вселялась в спірну квартиру до свого батька, а тому не набула право користування квартирою АДРЕСА_1. Також, в позовній заяві - новій редакції позивачка вказує, що спірна квартира складається з 3-х кімнат, однак судом встановлено, що з 2-х кімнат і за час проживання ОСОБА_5 квартира не переобладнувалась. Крім цього, в
даній заяві вказується, що засобів зв"язку - телефону у відповідачки немає, представник позивачки в судовому засіданні вказує, що номер телефону спірної квартири не відомий, однак як встановлено судом, телефон в даній квартирі був встановлений ще за життя діда позивачки.
Таким чином, вищезазначені факти свідчать про те, що позивачка ОСОБА_1 , залишивши квартиру в 1982 році, не знаючи кількість кімнат та номер телефону, не поверталась проживати у спірну квартиру, нею не користувалась з 1998 року.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необгрунтований та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 64, 65 ЖК України, 8, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року, №9, суд, -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання права на проживання та користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці.