справа №2-254/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2007 року Гребінківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Радзівона О.І,  при секретарі Кузуб В.В.,  з участю сторін і представника відповідача,  розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном,  мотивуючи свої вимоги тим,  що придбавши жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1,  він позбавлений права розпоряджатися ним на свій розсуд,  оскільки в цьому будинку проживає і зареєстрована сестра його померлої дружини ОСОБА_2.

У судовому засіданні заявник настояв на задоволенні своїх вимог,  пояснивши суду наступне: даний будинок був придбаний для його дружини її батьком і їй подарований. За життя дружина на власний розсуд розпорядилася своїм майном і подарувала його своєму онукові - ОСОБА_3,  котрий проживає в м.  Києві. Не маючи бажання змінювати місця проживання,  ОСОБА_3 у травні 2007 року продав будинок своєму дідові - позивачеві по справі. Оскільки розмір пенсії позивача є незначним,  він влаштовуючи своє життя,  виявив намір продати дане житло і увторивши нову сім'ю,  переїхати жити до іншої жінки,  тим самим забезпечити подальше життя.

Відповідачка ОСОБА_2. позов не визнала і пояснила,  що у 1989 році вона прописалася у будинку своєї сестри за адресою: АДРЕСА_1. У 1990 році після смерті матері (яка проживала разом із її сестрою) вона переїхала із Миргородского району Полтавської області жити в Гребінку. Через життєві негаразди ( отримання субсидій,  намагання утворити свою сім 'ю) змушена була деякий час проживати за іншими адресами як м.  Гребінки так і району. Остаточно прописалася в будинку сестри у березні 2003 року,  де проживає і до тепер. Вважає себе членом сім "і,  так як у свій час вона передала сестрі чотири тисячі гривень для придбання їй будинку. Однак сестра не погодилася із її наміром,  гроші залишила собі,  і дозволила постійне проживання в її будинку. Під час хвороби,  сестра позичала у неї одну тисячу гривень,  яку вона передала їй через позивача,  тому,  з врахуванням цих обставин,  вважає спірний будинок і своїм.

Представники третьої особи - органів опіки і піклування та зацікавленої сооби ВГІРФО Гребінківського РВ УМВС вважають,  що підстав для задоволення позову не вбачають.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи суд з 'ясував,  що спірний будинок разом із земельною ділянкою (АДРЕСА_1) являється власністю позивача,  котру він набув відповідно до вимог чинного законодавства,  на підставі договорів купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки нотаріально посвідчених 21.05.2007 року приватним нотаріусом Гребінківського нотаріально округу.

Відповідно до вимог чинного цивільного законодавства,  позивач є належним єдиним власником жилого будинку відповідно до правил: ч.3.  cm. 2 ЗУ "Про

власність " - «Кожен громадянин в Україні має право володіти,  користуватися і розпоряджатися майном. ..» ,  а згідно cm. 48 цього ж Закону - «Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права,  хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, ...» . Придбавши жилий будинок,  позивач внаслідок проживання у спірному будинку відповідачки і її реєстраці у ньому,  фактично позбавлений реальної можливості на законних підставах розпоряджатися своїм майном.  Із пояснень позивача випливає,  що для влаштування свого подальшого життя шляхом утворення нової сім'ї та забезпечення себе необхідними для цього матеріальними засобами і відповідним піклуванням зі сторони,  він змушений зветатися до суду за захистом своїх прав,  оскільки відповідачка,  посилаючись на відсутність іншого житла,  не бажає висилятися з будинку і зніматися з реєстрації у ньому.

В судовому засіданні як відповідачка так і її представник не надали суду жодних доказів,  які б стверджували про наявність між сторонами по справі угоди на створення спільної власності. Наявність письмової записки про бажання взяти у позику сестрою відповідачки ( колишньою власницею будинку) однієї тисячі гривень,  та факт того,  що відповідачка у свій час давала чотири тисячі гривень своїй сестрі для придбання їй будинку і які не були повернуті нею,  суд не може прийняти до уваги при вирішені даного конкретного спору,  оскільки факти отримання і повернення грошей позивачем і його дружиною ніким і ничим у суді не доведені. Пояснення відповідачки в цій частині не можуть бути об 'єктивною підставою визнати її співвласницею спірного майна.

Згідно правил  ст.   ст.  16,  17 ЗУ "Про власність",  інші особи,  в т.ч.1 члени сім'ї,  котрі брали участь у його придбанні (купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності,  вправі вимагати невизнання права власності на будинок,  а лише відшкодування своїх затрат.

Згідно правил cm. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ЗУ "Про власність ",  cm. 391 ЦК,  керуючись  ст.   ст.  8,  60,  213,  215,  ЦПК,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

ОСОБА_2 виселити із жилого будинку,  що належить

ОСОБА_1,  розташованого в АДРЕСА_1.

Зобов'язати відділ у справах громадянства,  імміграції та реєстрації

фізичних осіб Гребінківського РВ УМВС в Полтавській області зняти з реєстрації

ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.