Справа № 1-129/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 червня  2011 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді –Марусяк М.О.,

при секретарі –Ступчук Л.Б.

з участю прокурора –Кілічук Й.Й.,

захисника –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів справу про обвинувачення

                                      ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1  громадянина України,  не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,-

у скоєнні злочину передбаченого 185 ч. 3  КК України, –

           ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Нижнів, Тлумацького району, Івано-

           Франківської області, мешканця АДРЕСА_2,

            громадянин України,  з середньо-спеціальною освітою,   

            одруженого,  на утриманні має одну неповнолітню дитину, не

            працюючого,  раніше не судимого,-

у скоєнні злочину передбаченого ст. 213 ч. 1  КК України, суд –

ВСТАНОВИВ:

     Підсудний  ОСОБА_2,  08.02.2011 року, близько  10 години, проник на територію ВАТ «Закарпатський арматурний завод», що по вул. Перемоги № 2, в смт. Кобилецька Поляна, Рахівського району, Закарпатської області, звідки шляхом демонтажу залізної гайки, яка зачиняла двері проник  до виробничого приміщення, звідки таємно викрав брухт чорних металів в кількості 1240 кілограм вартістю 1 гривень 80 копійок, за один кілограм  на загальну суму 2232 гривні, чим спричинив ВАТ «Закарпатський арматурний завод»  матеріальну шкоду на вказану суму.

        Підсудний ОСОБА_3,  не являючись суб’єктом підприємницької діяльності, в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про металобрухт»від 05.05.1999 року, немаючи спеціального дозволу (ліцензії)   на здійснення операції з металобрухтом, в період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року, в смт. Кобилецька Поляна, Рахівського району, Закарпатської області, організував незаконну заготівлю брухту чорних металів, який закуповував по ціні 80 копійок за кілограм від мешканців смт. Великий Бичків, Рахівського району, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, який в подальшому з метою отримання прибутку реалізовував на приймальні пункти по закупівлі металобрухту ПП «Закарпатметал»та ТОВ «Карпати ЛТД».

           Так, 09.02.2011 року, близько 10 години 00 хвилин, підсудний ОСОБА_3 на автомобілі марки «Фіат-Дукато», д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_10, перевозив брухт чорних металів із смт. Кобилецька Поляна, Рахівського району в смт. Солотвино, Тячівського району, з метою подальшого збуту, однак вказаний автомобіль був зупинений працівниками  ВДАІ Рахівського району, а брухт чорних металів в кількості 1240 кілограм вилучений.     

  В судовому засіданні підсудний  ОСОБА_2,  вину свою у скоєному злочині визнав повністю та показав суду.  До нього звернувся його знайомий ОСОБА_3 та запропонував оботу, яка полягала в тому, щоб він викопував із землі на території ВАТ «Закарпатський арматурний завод»брухт чорних металів. За кожний викопаний кілограм металобрухту ОСОБА_3 запропонував гроші в сумі 80 копійок. На дану пропозицію він погодився. Тому,  його разом з іншим хлопцями: ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_14 на своєму автомобілі, ОСОБА_3, возив до території ВАТ „Закарпатського арматурного заводу", де вони за допомогою лопат  викопували із емлі металобрухт. В кінці дня приїжджав  ОСОБА_3  забирав металобрухт, а після того як  здавав металобрухт, то давав їм гроші, готівкою, на руки кожному, від викопаного металобрухту. Так, 08.02.2011 року, близько 08 години ОСОБА_3 приїхав за ним, разом із ОСОБА_13, ОСОБА_16,  ОСОБА_6, ОСОБА_4 та повіз їх на своєму автомобілі на територію арматурного заводу в смт. Коб. Поляна. Через декілька хвилин  ОСОБА_3 повернувся та привіз із собою ОСОБА_9 та ОСОБА_8. Всі вони почали копати землю, де знаходили залишки брухту чорних металів, які складали до  купи. Близько 10 години йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3, та запитав скільки є металобрухту, на що він відповів що не багато. Тоді, ОСОБА_3  сказав щоб до кінця дня було багато металобрухту, на цілу машину. Після розмови із ОСОБА_3, він зрозумів, що вони не накопають  багато металобрухту, тому  він, нічого не кажучи хлопцям пішов на територію арматурного заводу з метою вчинення крадіжки металобрухту де побачив у одному із складських приміщень через отвір в стіні металеві вагонетки та інші металеві конструкції. Після того він повернувся до хлопців та попросив ОСОБА_4 піти із ним до складського приміщення так як там є металобрухт, а також ОСОБА_4 він сказав, що той металобрухт можна брати так як він нікому не належить. Підійшовши до складського приміщення він відкрутив металеву гайку, яка зачиняла двері приміщення та відчинив двері складського приміщення, покликав хлопців щоб   допомогли йому витягнути металеві вагонетки та металеві конструкції.   Близько 13 години повідомив ОСОБА_3, щоб той прислав машину по металобрухт. Наступного дня він не поїхав на арматурний завод із ОСОБА_3, так як мав роботу вдома. Того ж дня він дізнався, що автомобіль який перевозив металобрухт був зупинений працівниками міліції. При цьому, стверджує,  що крадіжку металобрухту вирішив вчинити сам, хлопців не знали про крадіжку, він лише попросив їх понести металобрухт, тому, що  металеві вагонетки були важкі. У скоєному щиро розкаявся, просить його суворо не карати.

         Підсудний ОСОБА_3, свою вину у скоєнні злочину визнав повністю, та показав суду. З 01.10.2010 року він був прийнятий на роботу в приватне підприємство  «Закарпатметал" на посаду заготівельника вторинної сировини. Після чого,  директор ОСОБА_17, надав йому доручення на право представляти інтереси підприємства при заготівлі металобрухту та копії інших установчих документів, в тому числі ліцензій. 15.10.2010 року він звільнився із зазначеної посади за власним бажанням. Того ж дня його було ознайомлено з наказом про звільнення, та анульовано видане доручення від 01.10.2010 року, однак копії установчих документів та доручення  не здав, а пообіцяв пізніше завести. Наприкінці жовтня 2010 року, вирішив самостійно займатися реалізацією металобрухту та усно домовився із директором ВАТ «Закарпатського арматурного заводу" ОСОБА_18,  про те щоб добувати із землі залишки брухту чорних металів  на, що  ОСОБА_18, погодився. Тоді маючи усний дозвіл на видобуток металобрухту в смт. Великий Бичків, знайшов робочих, які добували металобрухт. На роботу хлопців: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9  возив на своєму  автомобілі. За кожний видобутий кілограм металобрухту  платив їм готівкою на руки, по 80 копійок, за кілограм металобрухту. Після чого приїжджав вантажний автомобіль та забирав металобрухт в смт. Тересву, Тячівського району на площадку прийому металобрухту ПП. „Закарпатметал", а також в смт. Солотвино, Тячівського району на площадку ТОВ „Карпати ЛТД", де   металобрухт важили і після складання актів приймання металобрухту йому  перераховували кошти в ощадну касу. Так, 09.02.2011 року  зателефонував ОСОБА_10 та попросив його забрати металобрухт із арматурного заводу з смт. Коб. Поляна на що ОСОБА_10 погодився. По дорозі автомобіль ОСОБА_10, зупинили працівники міліції, а металобрухт –вилучили. Про те,  що металобрухт був викрадений із арматурного заводу дізнався від працівників міліції. У скоєному щиро розкаюється, просить його суворо не карати.

 Представник цивільного позивача ОСОБА_18, в судовому засіданні ствердив, що він призначений розпорядчим директором ВАТ «Закарпатський арматурний завод». Так, 09.02.2011 року, зранку під час обходу території підприємства, побачив відкриті  двері у приміщенні, де знаходилася пилорама, коли зайшов у приміщення побачив, що на місці не має металевих вагонеток та інших конструкцій. Тому, звернувся у міліцію та повідомив про крадіжку. Згодом дізнався хто скоїв крадіжку. Цивільного позову по справі він не заявляє, в зв’язку з тим, що  викрадений металобрухт повернуто.

Суд, на підставі ст. 299 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, тобто без дослідження показів свідків, зазначених у списку обвинувального висновку, про що не заперечують учасники судового розгляду, при цьому підсудному роз’яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.       

Вина підсудних  ОСОБА_2 та ОСОБА_3, окрім повного визнання ними такої, стверджена перевіреними в ході судового слідства матеріалами справи:

- письмовою  заявою  про злочин від 09.02.2011 року, з якої вбачається, що ОСОБА_18,  заявив про  викрадення   з приміщення ВАТ «Закарпатський арматурний завод»2 вагонеток та металевих конструкцій (а.с. 3);          

- протоколом огляду місця події від 09.02.2011  року, в якому відображено проведення огляду приміщення ВАТ «Закарпатський арматурний завод», що розташоване в  смт. Кобилецька Поляна, вул.. Перемоги №2,  Рахівського району, Закарпатської області,  звідки мала місце крадіжка металу (а.с. 4-5);

-  фототаблицями  до протоколу огляду місця події,  крадіжки де відображено загальний вигляд будівлі та виробничого приміщення  ( а.с. 6-7);

- протоколом огляду та фото таблицями до протоколу огляду вилученого металобрухту  із автомобіля НОМЕР_2  (а.с. 8-10);

-  повідомленням директора ТзОВ «МІГ»про закупівельну вартість одного кілограма брухту чорних металів (а.с. 13);

-  протоколом огляду та затримання транспорту, автомобіля «Фіат-Дукато», державний номер  НОМЕР_2 та фототаблицею до протоколу огляду (а.с. 79-85);

- постановою про визнання металобрухту речовими доказами та збережною розпискою  директора ВАТ «Закарпатський арматурний завод»(а.с. 127-128);

- постановою  про проведення виїмки документів у ПП «Закарпатметал»05 квітня 2011 року (а.с. 208, 209);                    

-   протоколом виїмки  документів від 05.04.2011 року (а.с. 109-112);

    Оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд  приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_2  вірно кваліфіковано органом досудового слідства  за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у приміщення. Вірною також являється кваліфікація дій підсудного ОСОБА_3, за ч. 1 ст. 213 КК України, як здійснення операцій з брухтом чорних металів без державної реєстрації та без спеціального дозволу (ліцензії) та організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

Цивільний позов відсутній.

Речові докази: 1240 кілорам брухту чорних металів, що знаходяться на відповідальному зберіганні у директора ВАТ «Закарпатський арматурний завод»- ОСОБА_18,  по вступу вироку в законну силу, слід  залишити йому, як законному власнику.

Судові витрати відсутні.

При призначенні покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд дотримується вимог ст. 65 КК України, зокрема враховує, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, наявність обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_2, та ОСОБА_3 суд враховує, те що  вони повністю  визнали свою вину, щиро розкаялися у скоєному, активно сприяли досудовому та судовому слідству,  не судимі, позитивно характеризуються по місцю проживання Окрім того, підсудний ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину.

Обтяжуючих покарання обставин у відношенні підсудних в ході досудового та судового слідства не встановлено.  

Враховуючи наведене, суд вважає, що у відношенні до підсудного ОСОБА_2, слід обрати покарання у виді позбавлення волі,  що прямо передбачено   санкцією  ст. 185 ч. 3 КК України. Однак, беручи до уваги,  сприяння у розкритті злочину, визнання вини, щире каяття, а також дані про особу підсудного ОСОБА_2 - до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, проживає у важких матеріально-побутових умовах,  молодий за віком,  всі ці обставини в сукупності на переконання суду, свідчать про те, що підсудний може бути виправлений та перевихований без відбування ним основного покарання, і застосовує до підсудного вимоги ст. 75 КК України, встановивши йому іспитовий строк, з покладенням обов’язків передбачених ст. 76 цього кодексу.

Приймаючи до уваги  дані про особу підсудного  ОСОБА_3, тяжкість скоєного злочину, суд вважає, що до підсудного ОСОБА_3 слід обрати  покарання у виді штрафу, що прямо передбачено санкцією ст. 213 ч. 1 КК України.

          Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину  передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання - 3 (три) роки  позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2  від призначеного за даним вироком покарання, якщо протягом одного  року не вчинить нового злочину і виконає передбачені ст. 76 КК України зобов’язання: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції,  періодично з’являтися в орган кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

ОСОБА_3  визнати винним у скоєнні злочину  передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України та призначити йому покарання –1700 (одну тисячу сімсот)  гривень штрафу.

Запобіжний захід  засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  до вступу вироку в законну силу,  слід залишити попередній –підписку про невиїзд.

Речові докази: 1240 кілорам брухту чорних металів, що знаходяться на відповідальному зберіганні у директора ВАТ «Закарпатський арматурний завод»- ОСОБА_18,  по вступу вироку в законну силу,  залишити йому, як законному власнику.

На вирок може бути подана апеляція в судову палату з кримінальних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                                         Головуюча:   Марусяк  М.О.

З оригіналом вірно

Суддя Рахівського районного суду:                                        Марусяк М.О.