Справа №1-230/2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 липня 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

Головуючого                              Закутського В.І.

При секретарі                             Чіковій Т.М.

З участю прокурора                   Буц Г.О.

Захисника                                   ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження уродженця та мешканця сАДРЕСА_1,  зареєстрованого по вАДРЕСА_2,  громадянина України,  не працюючого,  освіта неповна-середня,  раніше судимого 17.05.1995 року Вознесенським районним судом за  ст.  17,  81 ч.3,  89 ч.1,  140 ч.3 та 229-6 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі; 23.02.1999 року Вознесенським районним судом за  ст.  196-1 ч.1 КК України до 6 місяців позбавлення волі; 17.03.2000 року Доманівським районним судом за  ст.  81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі; Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27.04.2000 року його дії перекваліфіковано на  ст.  17,  81 ч.3 КК України та призначене покарання 3 роки позбавлення волі з конфіскацією і4 майна,

-    у скоєні злочину,  передбаченого ч.3  ст.  185 КК України,

ВСТАНОВИВ

19.04.2007 року приблизно о 12-00 год. в смт.  Олександрівка Вознесенського р-ну миколаївської області громадянин ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном прибув до території домоволодіння громадянки ОСОБА_4,  розташованого по АДРЕСА_3,  де шляхом вільного доступу незаконно проник до горища гаражу даного домоволодіння,  звідки таємно викрав 4 алюмінієвих водостоки по 4 метри кожен вартістю 45 грн за 1 погонний метр,  чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 720 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєні злочину,  передбаченого ч.3  ст.  185 КК України визнав повністю і пояснив суду,  що дійсно 19.04.2007 року він викрав у ОСОБА_4 з горища гаражу 4 алюмінієвих водостоки.

Оскільки підсудний ОСОБА_2.  свою вину визнав повністю,  то суд,  за згодою учасників судового розгляду,  визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи,  які ніким не оспорюються.

Крім повного визнання своєї вини,  вина підсудного ОСОБА_2 . також повністю підтвердилася в судовому засіданні дослідженими матеріалами кримінальної справи:

-    заявою ОСОБА_4 про крадіжку майна /а.с.  З/,  протоколом огляду місця події /а.с.

4/,  зберігальною розпискою потерпілої ОСОБА_4. про отримання викрадених у неї 2

водостоків /ах. 67,  довідкою про вартість алюмінієвого жолобу /а.с. 7/; заявою потерпілої

ОСОБА_4. про повне відшкодування шкоди підсудним ОСОБА_2  /а.с.  41/,  та

іншими матеріалами кримінальної справи у сукупності.

Оскільки підсудний ОСОБА_2 скоїв таємне викрадення чужого майна,  вчинене повторно і поєднане з проникненням у житло,  то суд його дії кваліфікує по ч.3  ст.  185 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2,  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу винного,  та обставини,  що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного.

В якості обставин,  що пом'якшують покарання підсудного,  суд враховує повне визнання своєї вини,  каяття у скоєному ,  повне відшкодування завданих збитків,  задовільну характеристику з місця проживання

Обтяжуючих обставин суд не вбачає.

У зв'язку з повним відшкодуванням завданих збитків,  потерпіла ОСОБА_4 від заявленого на досудовому слідстві цивільного позову відмовилась,  ніяких претензій майнового характеру до підсудного не має.

З урахуванням всіх обставин справи,  особи підсудного,  який хворіє на туберкульоз,  відшкодував спричинену шкоду,  з урахуванням думки потерпілої,  яка просить суд суворо не карати підсудного,  суд не знаходить підстав для призначення покарання,  пов'язаного з позбавленням волі.

Керуючись  ст.  ст.  321-324 КПК України,  суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєні злочину,  передбаченого ч.3  ст.  185 КК України і призначити покарання у вигляді 3 /трьох/ років позбавлення волі.

На підставі  ст.  ст.  75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням,  встановивши іспитовий строк тривалістю в один рік і шість місяців.

На підставі  ст.  76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_2.  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі - два алюмінієві водостоки,  які зберігаються у потерпілої ОСОБА_4. - залишити у потерпілої ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Миколаївської області на протязі 15 діб.