Справа № 22-ц-870/ 2007 р.                               Головуючий у 1-й інстанції: Гетьман В.В.

Категорія 36                                                          Судця - доповідач: Криворотенко В.І.

УХВАЛА

 іменем    України

10 липня 2007 р. колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської  області в складі:

головуючого   - Криворотенка В.І.,

суддів                    - Гагіна М. В.,  Олійника В.Б.,

при секретарі - Кияненко Н.М. ,

за участю осіб,  які беруть участь в справі - апелянта ОСОБА_1,

розглянула у відкритому   судовому  засіданні   в приміщенні   апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 березня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя

особа: Державна виконавча служба у м.  Конотопі,  про зміну розміру аліментів,  -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 березня 2007 року в даній справі відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1,  посилаючись на неповне з'ясування судом обставин,  що мають значення для справи,  просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення,  яким задовольнити його позов. Зазначає,  що отримує пенсію в розмірі 387 грн. 75 коп.,  з якої відповідно до рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2006 року утримуються аліменти в розмірі 200 грн. Таким чином йому залишається на життя лише 188 грн.,  в той час як дохід відповідача та сина вдвічі перевищує його дохід. Вказує також,  що через стан здоров'я не може забезпечувати сина у розмірі аліментів,  визначеному судом.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги,  заслухавши суддю-доповідача,  вислухавши апелянта,  колегія судців вважає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено,  що ОСОБА_1 згідно рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2006 року сплачує аліменти на користь ОСОБА_2  на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку щомісячно,  але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проживає разом з матір'ю ОСОБА_4,  яка отримує пенсію в розмірі 369 грн. 24 коп. Неповнолітній син ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  є інвалідом з дитинства,  у зв'язку з чим отримує пенсію в розмірі 284 грн. 69 коп. Відповідач ОСОБА_2  працює провідним інженером у ВАТ «КЕМЗ»,  її середньомісячна заробітна плата складає 380 грн.

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом III групи і відповідно отримує пенсію в розмірі 387 грн. 75 коп.3гідно довідки до акту огляду МСЕК НОМЕР_1 йому протипоказана тяжка та середньої тяжкості фізична праця,  отже він є працездатним і в змозі працювати та отримувати дохід окрім пенсії.

Зазначені обставини,  на думку колегії судців,  повно та всебічно з'ясовані судом першої інстанції.

Відповідно до  ст.  192 СК України розмір аліментів,  визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками,  може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за юзовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану,  погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Розмір аліментів може бути зменшено,  якщо дитина перебуває на утриманні держави,  територіальної громади або юридичної особи.

Всупереч вимог зазначеної статті апелянтом не надано доказів на підтвердження зміни його матеріального або сімейного стану,  зміни стану здоров'я чи факту перебування дитини на утриманні інших осіб порівняно зі станом на момент прийняття рішення суду про стягнення аліментів.

Посилання апелянта на неврахування судом розміру його доходу за вирахуванням аліментів на дитину,  розміру сукупного доходу відповідача ОСОБА_2  та сина сторін,  а також можливість позивача надавати допомогу,  в тому числі за станом здоров'я,  на думку колегії суддів,  є безпідставними,  оскільки вказані питання були предметом розгляду в суді першої інстанції,  в матеріалах справи є відповідні документи,  які об'єктивно та безпосередньо досліджувалися,  і цим документам суд дав належну правову оцінку.

Висновок суду першої інстанції про те,  що зазначені позивачем обставини не є підставою для звільнення від сплати аліментів в розмірі,  визначеному рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2006 року,  колегія судців вважає законним і обгрунтованим.

Доводи апелянта про те,  що він за станом здоров'я не може утримувати ні себе,  ні дитину,  колегія суддів,  крім того,  вважає необгрунтованими,  оскільки вони носять загальний характер і конкретними доказами всупереч вимог ч. 1  ст.  60 ЦПК України не підтверджені.

Таким чином,  рішення суду по справі відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального чи процесуального права,  яке призвело або могло призвести до невірного вирішення справи.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  303 ч.1,  307 ч.1 п.1,  313,  314 ч.1 п.1 та 315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 березня 2007 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.