ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Цивільна справа № 2-3801/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 червня 2011 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                              головуючого –судді                                                  Вийванко О.М.

                              при секретарі с/з                                                        Хримко У.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» про визнання майнового права,

В С Т А Н О В И В :

          Позивачка ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання майнового права, посилаючись на те, що 29 жовтня 2007 року між нею та відповідачем укладено договір про участь у пайовому будівництві на 53,95 кв. м. одно кімнатної квартири АДРЕСА_1. На виконання умов договору вона частково виконала свої зобов’язання, зокрема оплатила 38,78 кв. м., відповідно до умов договорів, однак, відповідач безпідставно, не здає будинок в експлуатацію, чим порушує її права як споживача. За вказаних обставин, просить визнати за нею майнові права на 38,87 кв. м. одно кімнатної квартири АДРЕСА_2.

          Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, однак подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала, посилаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить позов задовольнити.

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився, однак подав заперечення на позов, в яких просить у задоволені позову відмовити.

          Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

          29 жовтня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір про участь у пайовому будівництві на 53,95 кв. м. одно кімнатної квартири АДРЕСА_1.

          За умовами зазначеного договору, відповідач зобов’язався планово закінчити будівництво та здати будинок в експлуатацію у 2010 році, позивачка –при укладанні договору внесла грошові кошти в розмірі 169 100,00 грн., що оплачено 38,78 кв. м.

                   Судом встановлено, що позивачка виконала свої зобов’язання за договорами, частково сплатила вартість квартири. Відповідач, взятих на себе зобов’язань не виконав, у встановлені договором строки, будинок в експлуатацію не здав, чим суттєво порушує, охоронювані законом майнові права позивачки.

          Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

          Відповідачем не подано суду і ним не здобуто доказів про закінчення будівництва в запланований строк.

          Судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання, оскільки по даний час не завершив будівництво квартири, не здійснив дії по здачі в експлуатацію зазначеного будинку та не передав у власність позивачки квартиру, чим прострочив виконання взятих на себе зобов’язань.

          Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526, 629 ЦК України –зобов’язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк відповідно до вимог договору, і не допускається одностороння вимога відмова від зобов’язання та одностороння зміна умов договору, за винятком випадків, передбачених законом, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 190 ЦК України передбачено, що майнові права вважаються майном.

          Статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майновими правами, які можуть оцінюватись, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права або інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

          За вказаних обставин, враховуючи, що дійсність договору та оплату, яка здійснена відповідно до його умов позивачкою, не заперечується відповідачем, суд приходить до переконання про те, що позовні вимоги позивачки підлягають до задоволення та за нею слід визнати майнові права на 38,87 кв. м. одно кімнатної квартири АДРЕСА_2.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст.ст. 16, 190, 509, 526, 629 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_2 до приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання майнового права – задовольнити.

          Визнати за ОСОБА_2 майнові права на 38,87 кв. м. одно кімнатної квартири АДРЕСА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

          Головуючий –суддя                                                            О.М. Вийванко