|
|
|
Справа № 22ц- 344 Головуючий у 1 інст. - Бечко Є.М.
Доповідач - Хромець Н.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2008 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого - судді Хромець Н.С.
Суддів - Євстафіїва О.К., Лазоренка М.І.
При секретарі - Рачовій І.
З участю позивача ОСОБА_1., представника відповідача Копиловської В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності і зобов'язання здійснити реєстрацію права власності,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 заявив позов до комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання за ним права власності на конкретні приміщення нежитлової будівлі за адресоюАДРЕСА_1. Одночасно позивач просив зобов'язати відповідача зареєструвати його право власності на об'єкти нерухомості у зв'язку із зміною адреси і необхідністю отримати свідоцтво про право власності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що вказані приміщення об'єкту нерухомості загальною площею 888,4 кв.м він придбав за договором купівлі-продажу від 11 березня 1999 року та, відповідно до дозволу на проектно-пошукові роботи № 49 від 27 лютого 2006 р., добудував до придбаної частини нерухомого майна приміщення під літерами 63 і 64, після чого рішенням міськвиконкому за його клопотанням належним йому приміщенням було присвоєно поштову адресу „АДРЕСА_1”. Позивач вказує, що незважаючи на таке рішення міськвиконкому, відповідач відмовляється подати на розгляд комісії міської ради документи про оформлення свідоцтва про право власності на належні йому приміщення у зв'язку зі зміною адреси і тим самим не визнає його право власності та порушує його конституційні права.
У судовому засіданні позивач відмовився від частини позовних вимог, а саме від вимог, які стосуються добудованих ним приміщень літер 63 і 64. Відмова від позову судом прийнята, про що постановлена ухвала суду від 05 грудня 2007 р. (а.с. 41). Іншу частину вимог позивач підтримав.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2007 р. позов ОСОБА_1. задоволено, за ним визнане право власності на приміщення, розташовані у АДРЕСА_1, а саме:
підвалу з літ. 7 по літ.25, 25а, 27, 28, 33; приміщення 1-го поверху з літ.9 по літ.18, з літ. 21 по літ.32, 42, 58, 59, 60, 61, 62, всього загальною площею 888,4 кв.м. Зобов'язано відповідача зареєструвати за позивачем право власності на зазначені об'єкти нерухомості у м. Чернігові,АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі комунальне підприємство „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” просить скасувати рішення Деснянського районного суду від 05 грудня 2007 р. і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт посилається на неналежне повідомлення його про наявність у суді справи та неодержання копії позовної заяви і, таким чином, позбавлення сторони права бути присутньою у попередньому судовому засіданні і подати свої заперечення проти позову. Крім того, відповідач вважає, що судом неповно і необ'єктивно досліджені докази у справі, помилково зроблені висновки про невизнання відповідачем права власності позивача та не взято до уваги норми чинних актів, що регулюють правовідносини між сторонами по даній справі, а керувався Законом України „Про власність”, який втратив чинність.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України.
Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд послався на чинність договору купівлі-продажу конкретних приміщень, які складають частину об'єкту нерухомості АДРЕСА_1, укладеного між ЗАТ „Ремпобуттехніка” і позивачем 11 березня 1999 року (а.с. 7), та рішення виконкому Чернігівської міської ради від 16 липня 2007 р. № 180 про присвоєння нежитловому приміщенню, складу, гаражу ОСОБА_1. поштової адресиАДРЕСА_1.
Судом встановлено, що приміщення підвалу з літ. 7 по літ.25, 25а, 27, 28, 33; приміщення 1-го поверху з літ.9 по літ.18, з літ. 21 по літ.32, 42, 58, 59, 60, 61, 62, всього загальною площею 888,4 м2 у будівлі АДРЕСА_1, придбані позивачем у ЗАТ „Ремпобуттехніка” за договором купівлі-продажу від 11 березня 1999 року, є складовою частиною будівлі „А-4”, розташованою за адресою АДРЕСА_1. При цьому, приміщення, які належать позивачеві, розташовані у різних місцях будівлі, а приміщення 20, 35 та 38, крім того, є приміщеннями загального користування, про що зазначено і у договорі купівлі-продажу. Таким чином, позивач по даній справі є одним із співвласників будівлі АДРЕСА_1, загальна площа якої(за даними договору купівлі-продажу) становить 4035,7 м2, належні йому приміщення не є відокремленими.
Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України, право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації. Порядок такої реєстрації визначений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. № 7/5 (далі Тимчасове положення). Положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності. Пунктом 3.3 Тимчасового положення передбачено, що у реєстрації права власності може бути відмовлено у випадку невідповідності поданих документів вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України. Зокрема, п. 1.6 Тимчасового положення встановлено, що реєстрація права власності може бути здійснена лише за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених МБТІ, яке здійснює реєстрацію. Зважаючи на те, що позивач вимагає реєстрації свого права власності на частину об'єкту нерухомості за окремою адресою, належні йому приміщення у спільній будівлі „А-4” слід виділити згідно з вимогами Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. № 55 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за № 774/14041. При зверненні до відповідача із завою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за окремою поштовою адресою і вимогою підготувати документи на оформлення свідоцтва про право власності позивачем не виконані вимоги названих вище нормативних актів, в тому числі і п.3.10 Тимчасового положення щодо відмови його від приміщень літери 20, 35 і 38, а тому суд не мав правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на окремий об'єкт нерухомості за окремою адресою.
Право власності позивача на частину об'єкта нерухомого майна відповідачем визнається і не оспорюється, воно зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 1999 року, що підтвердили у судовому засіданні обидві сторони. Таким чином, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог про визнання права власності.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 182, 347 ч.3, 355, 356, 358, 392 ЦК України, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5, апеляційний суд
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2007 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності і зобов'язання зареєструвати право власності на об'єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: