Справа № 22-ц-229 2008р. Головуючий у 1-й інстанції Шершак М.І.
Категорія 21 Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12 лютого 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - позивача, представників відповідача
та третьої особи
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми
на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 29 листопада 2007 року про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі
та за апеляційними скаргами:
1) ОСОБА_1
2) Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 листопада 2007 року
у справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, третя особа: ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе»,
про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Фонду соцстрахування, третя особа ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 1965 року по 2006 рік він перебував у трудових відносинах з ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» слюсарем, котельником. Внаслідок роботи в умовах підвищеного рівня шуму він отримав профзахворювання у вигляді хронічного обструктивного бронхіту, емфіземи легенів ІІ ступеню, нейросенсорної туговухості, вібраційної хвороби, вегетативно-трофічні порушення та інше.
В зв'язку з цим 1 лютого 2006 року був складений акт №3 розслідування професійного захворювання, а висновком МСЕК від 29 березня 2006 року позивачу була встановлена третя група інвалідності та 65% втрати професійної працездатності.
Позивач зазначає, що внаслідок профзахворювання йому спричинено значну моральну шкоду, що проявляється у вираженому больовому синдромі, погіршенні стану здоров'я, порушенні звичного ритму життя, дискомфорту у спілкуванні з оточуючими, а тому просив стягнути з Фонду соціального страхування 20 000 грн. моральної шкоди.
В подальшому позивач збільшив свої позовні вимоги в зв'язку з тим, що висновком МСЕК від 14 березня 2007 року йому була встановлена друга група інвалідності, і він потребує медикаментозного та санаторно-курортного лікування, а тому просив стягнути з Фонду соцстрахування 25 000 грн. моральної шкоди
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування задоволено частково.
Стягнуто з Фонду соцстрахування на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6 500 грн.
Стягнуто з Фонду соцстрахування витрати на ІТЗ у розмірі 8,5 грн. на спец. рахунок.
В апеляційній скарзі Фонд соцстрахування просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд, так як вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статей Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди.
Апелянт вважає, що в даному випадку є доцільним застосування ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, згідно яких моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а тому Фонд соціального страхування не є належним відповідачем у справі.
Крім того, апелянт зазначає, що суд незаконно постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе» про зупинення провадження у справі до розгляду іншої цивільної справи за позовом ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе» до Сумської міської СЕС, об'єднання профспілки ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе» , Фонду соцстрахування, третя особа ОСОБА_1, про визнання незаконними санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, повідомлення про професійне захворювання, акту розслідування профзахворювання.
Апелянт вважає, що результат розгляду зазначеної справи безпосередньо пов'язаний з профзахворюванням позивача та вплине на кваліфікацію страхового випадку, а тому суд зобов'язаний був зупинити провадження у справі. Тому апелянт просить скасувати ухвалу суду про відмову зупинити провадження у справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції та збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 25000 грн. Апелянт вважає, що суд порушив норми процесуального права, а висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.
При цьому апелянт ОСОБА_1 зазначає, що його хвороба прогресує, встановлена вже друга група інвалідності, втрата працездатності склала вже 80%, стан здоров'я постійно погіршується, а тому завдану йому моральну шкоду він оцінює значно більше, ніж стягнув суд.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення апелянтів, які підтримали кожен свою скаргу, пояснення третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фонду соціального страхування підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 1965 року по 2006 рік знаходився в трудових відносинах з ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе», працював останній час слюсарем, котельником (а.с.6-13).
Внаслідок роботи у важких умовах праці позивач отримав професійне захворювання, причиною профзахворювання визначено проведення роботи в умовах підвищеного рівня шуму, запиленості та локальної вібрації (а.с.4-5).
Висновком МСЕК від 29 березня 2006 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності (а.с.14-15).
Повторним оглядом МСЕК від 26 лютого 2007 року позивачу встановлена друга група інвалідності та 80% втрати професійної працездатності (а.с.35).
Частково задовольняючи позовОСОБА_1 до Фонду соцстрахування про стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, завданої працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, покладено на Фонд соцстрахування від нещасних випадків відповідно до положень ст. ст. 1, 9 ч.1, 34 ч. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві…».
Стосовно зупинення на 2006 рік дії норм цього Закону в частині відшкодування моральної шкоди, то суд зазначив, що захворювання позивач отримав до 1 січня 2006 року, а закон не має зворотної сили.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, норми статей 1, 15, 21, 28, 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» передбачають обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку.
Страховий випадок з позивачем ОСОБА_1 настав у березні 2006 року, коли йому вперше було встановлено стійку втрату працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, і з цього часу в нього виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Однак відповідно до ч. 27 ст. 77 розд. VI «Особливі положення» Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію абзацу 4 ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту «е» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» щодо права потерпілого на відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта ОСОБА_1 щодо збільшення розміру стягнутої моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги, так як його апеляційна скарга в даному випадку взагалі не підлягає задоволенню, оскільки моральна шкода не може бути стягнута з Фонду соцстрахування.
Що стосується відповідальності ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе», то апеляційний суд не може прийняти рішення з цього питання, оскільки судом першої інстанції ВАТ не було притягнуто до участі у справі в якості відповідача, а було лише третьою особою.
Щодо апеляційної скарги фонду соцстрахування на ухвалу суду про відмову зупинити провадження у справі, то колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині необґрунтованими, оскільки ніщо не заважало сторонам у даній справі доводити незаконність відповідних документів, на підставі яких позивачу було встановлено втрату працездатності.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки судом при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права, то у відповідності з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів:
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 29 листопада 2007 року про відмову в зупиненні провадження у справі відхилити.
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 листопада 2007 року задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 листопада 2007 року в даній справі скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми про відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий -
Судді -