Справа № 2-а-1568/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року           Суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Тончук Р.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута про визнання бездіяльність управління протиправною та зобов»язання здійснити нарахування і виплату підвищення пенсії як особі, якій встановлено встановлено статус «дитини війни»,

                                                                   в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута про визнання бездіяльність управління протиправною та зобов»язання здійснити нарахування і виплату підвищення пенсії як особі, якій встановлено статус «дитини війни»за період з жовтня  2010 року  та  по день припинення  права на таку допомогу.

Ухвалою судді Славутського міськрайонного суду від 14.04.2011 року позовні вимоги позивачки за період з 1 по 13 жовтня 2010 року  залишено без розгляду.

В позовній заяві позивачка посилалась на те, що управління Пенсійного фонду у Славутському районі та місті Славута не нараховувало і не виплатило їй підвищення пенсії, як особі, якій встановлено статус «дитина війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просила позов задовільнити.

Відповідач не надав заперечень на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

З копії посвідчення позивачки вбачається, що вона має статус «дитина війни», про що є відповідна відмітка у вказаному документі.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

У 2010-2011р.р. в законодавчому порядку будь-які обмеження щодо дії ст.6 цього Закону не встановлювалися.

Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута виплачує дітям війни  підвищення до пенсії у фіксованому розмірі 49 грн 80 коп. щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Однак, положення Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” суперечать вимогам Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а отже, не підлягають застосуванню, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами та відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України.

Критерієм обрахунку підвищення до пенсії, яке підлягає нарахуванню та виплаті дітям війни, є мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначено ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.   

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.   

Отже, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV “Про соціальний захист дітей війни” повинен застосовуватись розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений у ст.28 ч.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Іншого мінімального розміру пенсії за віком чинним законодавством не встановлено.

Ст.ст.3, 7 Закону  України “Про соціальний  захист дітей війни” передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове  забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюється  за рахунок коштів  Державного  бюджету  України.

Відсутність бюджетного фінансування для виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (Рішення Європейського  Суду з  прав  людини у справі  "Кечко  проти України" від 18.11.2005р.).

Крім того, як зазначив Європейський Суд з прав людини у  вказаному рішенні, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно абз.1 п. 1 Положення Про пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р № 121/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до п. 15 Положення “Про Пенсійний фонд України”, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вжили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати позивачу, тобто відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причин, то дії відповідача слід визнати протиправними.

Порушене право позивачки слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та не допустити подальшого існування таких умов. Тобто, слід зобов’язати УПФ в Славутському районі та м.Славута Хмельницької області нараховувати та щомісячно виплачувати передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення пенсії позивачу –дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 13 жовтня 2010 року і по день припинення права на таке підвищення.

Відповідно до ст.256 ч.1 абз. 9 КАС України постанову суду звернути до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 94, 158 - 160, 162 ч. 2, 163, 183-2, 256 ч. 1 КАС України,  

                                                          п о с т а н о в и л а:  

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута щодо недоплати ОСОБА_1 підвищення пенсії як особі, якій встановлено статус «дитина війни»відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13 жовтня 2010 року та по день припинення права на таке підвищення з врахуванням проведених виплат за вказаний період.

 Постанову  допустити до негайного виконання.

 Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові итрати в розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя:Р. І. Тончук