ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р.                                                            Справа № 5023/3651/11

вх. № 3651/11

Суддя господарського суду Рильова В.В. 

при секретарі судового засідання Овдієнко Л.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №51 від 18.05.2011 р.;

першого відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №305-15 від 04.01.2011р.;

другого відповідача - не з"явився;    

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків    

до  

1)Харківського державного авіаційного ордену Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора виробничого підприємства, м. Харків

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків  

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського державного авіаційного  орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора виробничого підприємства та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди №305/10 від 27.02.2006р. на нежитлові приміщення загальною площею 32,9 кв. м., розташовані на першому поверсі будинку побуту по АДРЕСА_1, який укладено між Харківським державним авіаційним ордена Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничим підприємством та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачами норм ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Представник позивача в судовому засіданні  05.07.2011 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав письмові пояснення на заперечення відповідача та просив  суд поновити строк позовної давності відповідно до п.5 ст.267 ЦК України, посилаючись на те, що перевірка дотримання вимог законодавства при передачі в оренду державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі першого відповідача проводилась позивачем за дорученням прокуратури Харківської області в жовтні 2010 р.   

Представник першого відповідача в судовому засіданні  05.07.2011 р. проти позову заперечував в повному обсязі, з підстав , наведених у письмових запереченнях від 31.05.2011р. (вх.№13356) та наполягає на тому , що позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності.

Другий відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 05.07.2011р., не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.  Ухвала суду про порушення провадження у справі від 16.05.2011р. та ухвала від 31.05.2011р., направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулись до господарського суду з відміткою пошти "повернуто у зв"язку із закінченням терміну зберігання", однак адреса відповідача підтвержується оригіналом довідки з ЄДРПОУ станом на 15.04.2011р.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви та заперечень на неї,  заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача , повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

27 лютого 2006 року між Харківським державним авіаційним ордена Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничим підприємством (перший відповідач),  та ФОП ОСОБА_4 (другий відповідач), було укладено договір оренди № 305/10, відповідно до умов якого другому відповідачу були передані нежитлові приміщення загальною площею 32,9 кв. м. , розташовані на першому поверсі будинку побуту по АДРЕСА_1 , що знаходяться на балансі першого відповідача.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним у співвідношенні: 30% - до державного бюджету України на рахунки , визначені фінансовими органами (з обов'язковим одночасним наданням копії платіжного доручення регіональному відділенню ФДМУ по Харківській області), та 70 % - орендодавцю на рахунок, вказаний в договорі з урахуванням індексу інфляції згідно п.3.2. цього договору та ПДВ.

Відповідно до п.10.1 договору його укладено строком на 11 місяців 27 діб , що діє з 27.02.2006р. до 25.02.2007р. включно.

Згідно п. 10.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором в межах дії дозволу Міністерства промислової політики України.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України  встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Термін дії спірного договору оренди продовжено до 30.06.2011 р. (додаткова угода до договору оренди від 01.07.2009 р. № 5).

Відповідно до листа № 06-3721 від 19.04.06 року РВФДМУ по Харківській області (позивач по справі) надав першому відповідачу дозвіл виступати орендодавцем нерухомого майна, загальною площею 2655,63 кв.м.

Листом № 06-7147 від 13.07.06 року РВФДМУ у Харківській області повідомило, що наданий дозвіл від 19.04.06р. № 06-3721 втратив свою чинність.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 р. №3 роз’яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставах і із наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов’язує настання певних юридичних наслідків. Отже в даній справі необхідною умовою для визнання договору оренди недійсним є умова щодо встановлення обставин, передбачених ст.215,  ст.203 ЦК України.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до 203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Спірні правовідносини щодо права першого відповідача виступати орендодавцем нерухомого майна, загальна площа яких перевищує 200 кв. м. на одне підприємство, регулюється Господарським кодексом України (ст.287) та ст. 5 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна". При цьому норми ЗУ „Про оренду державного та комунального майна" в даному випадку діють, як спеціальні норми закону (конкретизуючи правовідносини в деталях), які завжди мають пріоритет перед загальними нормами (регламентуючої правовідносини в цілому). Відповідно до вимог ч.3 ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" підприємства можуть бути орендодавцями відносно окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. Листом № 06- 3721 від 19.04.06 року РВФДМУ по Харківській області надало дозвіл виступати орендодавцем нерухомого майна, загальною площею 2655,63 кв.м. З урахуванням наданого дозволу ХДАВП (перший відповідач) були укладені відповідні договори оренди, в тому числі і з ФОП ОСОБА_4

Листом № 06-7147 від 13.07.06 року РВФДМУ у Харківській області повідомило, що наданий дозвіл від 19.04.06р. № 06-3721 втратив свою чинність. Однак договори оренди на той час вже були укладені.

Як свідчать фактичні обставини на момент вчинення правочину, а саме, укладення договору оренди № 305/10 від 27.02.2006 року у першого відповідача, діяв вищезазначений дозвіл на передачу в оренду державного майна, то і твердження позивача, що першим відповідачем порушені вимоги чинного законодавства при передачі в оренду державного майна є необгрунтованим.

До того ж, матеріалами справи спростовуються твердження позивача щодо непогодження першим відповідчем умов договору оренди з Мініпромполітики України, як то передбачено п. 4.9 статуту Харківського державного авіаційного  орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора виробничого підприємства, оскільки на аркуші 51 справи містиься  лист Мініпромполітики України від 25.10.2005р. щодо  надання згоди про передачу в оренду ФОП ОСОБА_4  нежитлових приміщень загальною площею 32,9 кв. м. , розташованих на першому поверсі будинку побуту по вул. Дерев'янка, 19-а у м. Харкові.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України  позовна давність – це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України  визначає загальний строк позовної давності у три роки.

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України  позовна давність застосовується  судом лише за заявою сторони у спорі, зррбленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підствою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної  давності, порушене право підлягає захисту.

Роз'ясненнями п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється з не моменту вчинення, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Твердження позивача, що вказані порушення чинного законодавства про оренду були встановлені в 2010 році в ході перевірки дотримання вимог законодавства при передачі в оренду державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі першого відповідача спорстовуються матеріалами справи, оскільки листом № 06-7147 від 13.07.2006 року регіональне відділення ФДМУ по Харківській області повідомило відповідача, що листи - узгодження втратили свою чинність.

Отже, за таких обставин очевидний факт того, що позивач довідався про порушення свого права з моменту відправлення листа відповідачу, тобто у липні 2006 року.

На підставі вказаного, суд відповідно до п.5 ст.267 ЦК України не визнає поважними причини пропущення позовної давності позивачем та відмовляє в задоволенні клопотання позивача щодо поновлення строку позовної давності.

Згідно п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові.  31.05.2011р. першим відповідачем було заявлено про те, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем без поважних причин  пропущено строк позовної давності,  суд відмовляє  в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають стягненню з позивача у разі відмови в задоволенні позову.

Проте, відповідно до Декрету КМ України «Про державне мито» (ст.4 п.35) та відповідно до постанови КМ України від 21.12.2005 р. № 1258 позивач звільнений від сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а тому державне мито  та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в даному разі не стягуються.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст.  6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 257, 261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 287 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49,  75, 82–85 ГПК України, суд –   

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в поновленні пропущенного строку позовної давності.

В задоволенні позову  відмовити повністю.

Суддя                                                          Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 11.07.2011р.

Справа №5023/3651/11.