Справа № 2-631/11 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02.06.2011 року

          Полонський районний суд Хмельницької області

В складі головуючого судді - Горщар А.Г.

при секретарі  Салюк Т.М.

з участю позивачок, їх представника ОСОБА_1, представника відповідача Ніколайчук А.М.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Полонне

цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Полонської центральної районної лікарні імені Н.С.Говорун, третьої особи на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України у Полонському районі про встановлення факту виконання роботи на посаді медичної сестри анестезістки палати інтенсивної терапії, визнання незаконною бездіяльність адміністрації лікарні та внесення доповнення в трудову книжку, -

встановив:

Позивачки  звернулись до суду з позовом до  Полонської центральної районної лікарні імені Н.С.Говорун (далі лікарня або ЦРЛ), третьої особи на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України у Полонському районі (далі УПФ)  про визнання незаконною бездіяльності адміністрації лікарні, яка не виконала вимоги наказів Міністерства охорони здоров’я України № 303 від 8.10.1997 року «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби в Україні»та наказу № 33 від 23.02.2000 року «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я», а також встановити факт, що вони в період своєї роботи на посаді  сестри медичної палати інтенсивної терапії  фактично працювали сестрами медичними анестезістками цієї палати, та зобов’язати відповідача внести до їх трудових книжок  про це відповідні записи.

          В обґрунтування позову позивачки вказували,  що адміністрація лікарні не виконувала вимог міністерств, не вірно найменувала їх посади, тому в  трудовій книжці є записи тільки про те, що вони працювала сестрами медичними названої палати без зазначення також роботи анестезисток.  Відсутність запису в трудовій книжці про це,  не дає для них можливості при атестації отримати вищу категорію, що впливає на розмір їх заробітку.

          В судовому засіданні позивачки позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

           Представник відповідача, позов визнала частково пояснила, що дійсно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично працювали сестрами медичними анестезистками палати інтенсивної терапії, однак в трудових книжках їхні  посади вказані лише як сестри медичні, що позбавляє їх права мати біль вищу категорію, та отримувати заробітну плату у більшому розмірі. Керівництво лікарні саме не може внести такі зміни.  

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився.

           Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає що позов  підлягає до задоволення частково.

Встановлено, що ОСОБА_3 19.09.2003 року, а ОСОБА_4 з 1.04.2003 року згідно записів, що зазначені у їх трудових книжках переведені на посаду сестер медичних палати інтенсивної терапії. Однак як доведено при судовому розгляді справи позивачки фактично в названий період часу виконували обов’язки сестер медичних анестезисток цієї ж палати, що не заперечується представником відповідача, та стверджується показаннями свідка  ОСОБА_6, даними журналів обліку руху пацієнтів ЦРЛ,довідками лікарні, свідоцтв про проходження курсів підвищення кваліфікації та перепідготовки з циклу «анестезіологія та реаніматологія».

Відповідно до ч.4 ст. 24 КЗпП трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Таким чином, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття (переведення) на роботу належним чином оформлено, якщо робота провадилась за розпорядження чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Згідно до ч.4 ст.48 КЗпП України до трудової книжки заносяться відомості про роботу на підприємстві, в установі, організації.     

Так як позивачки фактично працювали на вказаних вище посадах, але про виконання такої роботи ЦРЛ своєчасно не видало відповідного наказу, та не внесло записів до їх трудових книжок, що позбавляє ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права на присвоєння для них відповідних категорій, отримання більшого заробітку, тому суд приходить до висновку про необхідність відновлення їх порушених прав.

Оскільки позивачки не надали належних доказів, що ЦРЛ порушила вимоги згаданих вище наказів МОЗ України, та в чому ж саме проявляється незаконність бездіяльності, тому ця їхня позовна вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись наведеним, ст.10, 70, ч.3 ст.209, 212-215 ЦПК України суд ,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Встановити, що ОСОБА_3 з 19 березня 2003 року, а ОСОБА_4 з 1 квітня 2003 року та обидві по 1 вересня 2009 року працювали сестрами медичними анестезистами палати інтенсивної терапії  Полонської районної лікарні.

Зобов’язати головного лікаря Полонської районної центральної лікарні ім. Н.С.Говорун внести до трудових книжок позивачок відповідні записи про період їх роботи на зазначених посадах.  

В решті позовних вимог –відмовити.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий____________