У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 27 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ківерцівського районного  суду Волинської області  від 4 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судиму 06.04.2006 року за ч.1 ст.203 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. з позбавленням права займати матеріально-відповідальні посади строком на 2 роки,

- за ч.2 ст.203 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 600 грн..

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона, будучи раніше судимою за ч.1 ст.203 КК України за зайняття забороненим видом господарської діяльності - виготовлення і торгівлю самогоном, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 реалізувала 06.01.2007 року  ОСОБА_2 за 6 грн., а 09.01.2007 року - ОСОБА_3 за 6 грн. по пляшці виготовленого самогону, тобто займалась  видом господарської діяльності, щодо якого є спеціальна заборона.

У апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилається на неправильне призначення  ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України  і просить вирок щодо неї скасувати, а справу закрити зі  звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на  часткове підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про  винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечується у касаційному поданні.

Дії засудженої правильно кваліфіковано за ч.2 ст.203 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для  скасування вироку, по справі не встановлено.

Санкцією ч.2 ст.203 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі строком до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. При цьому відповідно до ч.3 ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується  до осіб, що досягли пенсійного віку.

Як видно з матеріалів справи, на момент постановлення вироку               ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, досягла пенсійного віку, а тому у відповідності до вимог ст. 61 КК України їй не могло бути призначено покарання у виді обмеження волі, яке є єдиним основним покаранням, передбаченим у санкції ч.2 ст.203 КК України.

Виходячи з того, що у випадку, коли санкцією статті, за якою засуджується особа, передбачено лише такі  основні покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані, за наявності підстав така особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 7 КПК України або звільнена від  покарання. Застосування у таких випадках ст. 69 КК України не допускається.

Враховуючи викладене, слід визнати помилковим рішення суду про застосування щодо ОСОБА_1 ст. 69 КК України з призначенням їй більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 203 КК України.   

Оскільки у касаційному поданні не наведено, а в матеріалах справи відсутні дані про те, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене ОСОБА_1 діяння втратило суспільну небезпечність, а також, що ця особа перестала бути суспільно небезпечною, то касаційне подання в частині прохання  про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1  внаслідок зміни обстановки  не підлягає задоволенню.

У той же час з огляду на те, що  до ОСОБА_1 з урахуванням її віку не могло бути застосоване основне покарання у виді обмеження волі, а також ураховуючи відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинений злочин відповідно до ст. 7 КПК України,  колегія суддів вважає, що  вирок суду  щодо неї  відповідно до вимог ст.. 74 КК України підлягає зміні зі звільненням засудженої від покарання за ч. 2 ст.203 КК України.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Ківерцівського районного  суду Волинської області  від 4 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити: звільнити її від покарання за ч. 2 ст. 203 КК України. У решті вирок залишити без зміни.   

Судді:

Міщенко С.М.                         Кліменко М.Р.                            Вус С.М.