АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-852/11Головуючий у 1-й інстанції Костів О.З.
Категорія - 19 Доповідач - Хома М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Хоми М.В.
суддів - Демковича Ю.Й., Козака І.О.
при секретарі - Тарнавській Т.В., Семяоніді В.А.
з участю сторін - сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційні скарги ОСОБА_1, ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_1 про розірвання договору,-
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовною заявою до ПП "ТФ "Будівельник", третьої особи ОСОБА_4 про розірвання договору про спільну діяльність від 17 липня 2007 року, укладеного між ним, ОСОБА_4 та ПП "ТФ "Будівельник", посилаючись на те, що згідно умов зазначеного договору сторони домовились спільно діяти з метою спорудження багатоквартирного будинку та території будинковолодіння АДРЕСА_1. На виконання своїх зобов”язань позивач оплатив усі витрати, пов”язані з придбанням будинковолодіння по АДРЕСА_1, його державною реєстрацією, приватизацією земельної ділянки, а також по розробленню проектно-кошторисної документації та профінансував спорудження фундаменту об”єкту. ОСОБА_3 також забезпечив виконання у повному обсязі покладених на нього договором обов”язків. Обов”язок щодо будівництва будинку було покладено на відповідача ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", строк завершення будівництва визначено до 3 кварталу 2010 року. Однак, станом на даний час відповідачем не виконано свої зобов'язання згідно умов спірного договору щодо необхідності завершення будівництва багатоквартирного АДРЕСА_1 до 3 кварталу 2010 року, що згідно ст. 611 ЦК України є підставою для розірвання договору.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 5 квітня 2011 року позов задоволено. Розірвано договір про спільну діяльність від 17 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник".
Стягнуто із ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" в користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПП “Тернопільської фірми “Будівельник” про розірвання тристороннього договору від 17 травня 2007 року. Посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, не враховано, що тристоронній договір про спільну діяльність діє до повного виконання сторонами своїх зобов”язань. Крім цього, рішенням суду порушено її інтереси, оскільки вона у 2005 році надала відповідачу ПП “ТФ “Будівельник” кошти згідно договору про пайову участь для будівництва квартири у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ПП “Будівельник” також просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом не враховано, що згідно умов договору строк його виконання —це повне виконання сторонами своїх зобоав”язань, сторони розподіляють результати спільної діялності після завершення будівництва і введення об”єкту в експлуатацію. Строк закінчення будівництва дійсно минув, однак у цьому є вина і самого позивача, так як дозвіл на проведення будівельних робіт не міг використовуватись через відсутність у ОСОБА_4 відповідної ліцензії.
Заслухавши апелянтів, які посилаються на доводи апеляцій, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.
Встановлено, що 8 серпня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір №1, згідно якого сторони домовились спільно діяти з метою спорудження багатоквартирного будинку на території будинковолодіння АДРЕСА_1.
17 травня 2007 року між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та приватним підприємством “Тернопільська фірма “Будівельник” укладено договір про внесення змін у договір №1 від 8 серпня 2004 р., згідно якого договір №1 від 8 серпня 2004 року викладено у новій редакції. Сторони домовились спільно діяти без створення юридичної особи з метою спорудження багатоквартирного будинку на території будинковолодіння АДРЕСА_1.
Згідно з умовами договору, ОСОБА_3 зобов”язався надати ПП “ТФ “Будівельник” до початку будівництва земельну ділянку, проектно-кошторисну документацію щодо спорудження об”єкту та дозвіл на виконання будівельних робіт, ОСОБА_2 зобов”язався брати участь у вирішенні питань, що виникатимуть при виконанні договору, спільно з іншими учасниками договору, а ПП “ТФ “Будівельник” зобов”язалась, крім іншого, своєчасно за власний кошт чи за кошти осіб, залучених згідно з окремими договорами та згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, відповідно до вимог чинного законодавства, збудувати об”єкт, здійснити всі необхідні внутрішні, оздоблювальні роботи, здати об”єкт в експлуатацію. Строк закінчення будівництва передбачено до ІІІ кв. 2010 року.
У передбачений договором строк відповідач своїх обов”язків щодо будівництва будинку не виконав.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 8.4 спірного договору передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, крім випадків порушення зобов”язань за даним договором.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та розірвання договору про спільну діяльність у зв”язку з невиконання відповідачем умов договору.
Доводи апелянтів ПП “ТФ “Будівельник” та ОСОБА_1 про те, що суд помилково врахував умови договору щодо закінчення будівництва до ІІІ кварталу 2010 року, не врахувавши при цьому п.8.2 договору, згідно якого він діє до повного виконання сторонами своїх зобов”язань, колегія суддів оцінює критично, так як з пояснень сторін, у тому числі й представника ПП “ТФ “Будівельник”, у суді апеляційної інстанції вбачається, що з передбачених 9-поверхів об”єкту по АДРЕСА_1 зведено лише 6 поверхів, з початку 2009 року на даному об”єкті відповідачем не ведуться жодні роботи щодо завершення будівництва, і проведення їх у подальшому є неможливим у зв”язку з порушенням господарським судом Тернопільської області провадження у справі про банкрутство відповідача.
Також колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта ОСОБА_1 про те, що суд неправомірно не застосував ч.4 ст.3 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, виходячи з наступного. Зазначеною нормою закону заборонено до 1 січня 2013 року розірвання будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об”єкта житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100% вартості об”єкта житлового будівництва Абзац 2 ч.4 ст. 3 зазначеного Закону передбачає, що ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об”єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців. У даному випадку термін введення об'єкту в експлуатацію вже прострочений на 9 місяців, сторонами не погоджений новий термін здачі вказаного об'єкту будівництва, подальше проведення будівництва відповідачем ПП “ТФ “Будівельник” та введення в експлуатацію є неможливим у зв”язку з процедурою банкрутства, а тому договір про спільну діяльність розірваний відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому колегія суддів також враховує, що апелянт ОСОБА_1 уклала договір із ПП “ТФ “Будівельник” та внесла кошти на будівництво однокімнатної квартири у будинку по АДРЕСА_1 у 2005 році, в той час як ПП “ТФ “Будівельник” було залучене до участі у будівництві даного будинку лише у 2007 році. Крім цього, п.1.3 договору про спільну діяльність передбачено умову не залучати фінансові активи громадян у порядку та на умовах, визначених Законом України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.
Посилання апелянта ОСОБА_1 на порушення судом І-ї інстанції норм матеріального права, а саме незастосування глави 77 ЦК України, яка регулює відносини щодо спільної діяльності, колегія суддів вважає безпідставними, так як судом застосовано норми ЦК України, що визначають загальні положення про зобов”язання та договір, які не суперечать нормам глави 77 ЦК України, зокрема, ст. 1141 ЦК України, яка передбачає можливість розірвання договору простого товариства на вимогу одного з учасників.
За вказаних обставин рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст 303, 307, 308, 13, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" - відхилити .
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області М.В. Хома