Справа № 402/442/19

Провадження № 1-кп/385/105/24

УХВАЛА

04.12.2024  року                                                  м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді                 ОСОБА_1

секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора                                 ОСОБА_3 ,

обвинувачених         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників – адвокатів         ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гайворон при розгляді кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120280000337 від 26 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України та ОСОБА_7  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 185 КК України, клопотання прокурора про продовження строків дії запобіжних заходів,

в с т а н о в и в :

в провадженні Гайворонського районного суду Кіровоградської області перебуває дане кримінальне провадження, яке надійшло на підставі ухвали Кропивницького апеляційного суду від 14.06.2024 для розгляду.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строків тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строком на 60 днів, визначити розмір застави в сумі 302800 грн, як альтернативного запобіжного заходу з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що визначені в ухвалі Маловисківського районного суду від 11.07.2023.

В обґрунтування доводів клопотання прокурором зазначається, що під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження іншим складом суду щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено наявність ризиків, які передбачені частиною 1 статті 177 КПК України та які продовжують існувати на час розгляду кримінального провадження в суді та які не відпали на даний час, а саме обвинувачені можуть: переховуватись від суду, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, злочини, у яких вони обвинувачуються є умисними, а також вчинити інше подібне кримінальне правопорушення, пов`язане із злочинами проти власності, вчиняти інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини по кримінальному провадженню.

Прокурор зазначає, що з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, неможливо застосувати до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Крім того, жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання кожним з підозрюваних покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.Крім того, обирати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – домашній арешт недоцільно, оскільки в цілому вказаний захід не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження – забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив в клопотанні прокурора відмовити, застосувавши цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 заперечила проти задоволення клопотання прокурора, вказала, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, звернула увагу на тривалий період перебування обвинувачених в справі під вартою. Просила застосувати до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, повідомив, що ризики прокурором не доведено та, крім того він має малолітню дитину.

Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні просив застосувати до обвинуваченого цілодобовий домашній арешт, покликаючись на те, що ризики, визначенні ст. 177 КПК прокурором не доведено, в обвинуваченого є місце проживання, стосунки, малолітня дитина.

Обвинувачений ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, застосувати цілодобовий домашній арешт. Зазначив, що має хвору матір, якій необхідний догляд, переховуватись від суду він намірів не має.

Захисник - адвокат ОСОБА_10 просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, зазначив, що зазначені прокурором ризики необґрунтовані та непідтверджені, дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами спростовується вина ОСОБА_7 . Крім того, перебуваючи на волі ОСОБА_7 не впливав ні на свідків ні на потерпілих.

Суд, дослідивши клопотання, заслухавши пояснення учасників справи доходить таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Приписами частини 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно із частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 199 КПК України, регламентовано, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У відповідності до частини 5 статті 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до вимог статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечити виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур глави 18 КПК України.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються за частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_7 за частиною 1 статті 263, частиною 5 статті 185 КК України.

Тобто кожен з них обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

З ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2019 року справа № 405/1906/19 (провадження № 405/1128/19) постановленої у межах досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120280000337 від 26 жовтня 2018 року вбачається, що підозрюваному ОСОБА_5 , окрім запобіжного заходу у виді тримання під вартою було визначено і альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 576300,00 грн. (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста гривень 00 коп.) з покладанням обов`язків передбачених частиною 5 статті 194 КПК України (том 1 а.с. 214-215).

З ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2019 року справа № 405/1910/19 (провадження № 405/1129/19) постановленої у межах досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120280000337 від 26 жовтня 2018 року вбачається, що підозрюваному ОСОБА_6 , окрім запобіжного заходу у виді тримання під вартою було визначено і альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 576300,00 грн. (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста гривень 00 коп.) з покладанням обов`язків передбачених частиною 5 статті 194 КПК України (том 2 а.с. 64-65; том 7 а.с. 97).

На підставі ухвали Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2023 року вперше у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, починаючи з 14 лютого 2023 року по 15 квітня 2023 року включно, із визначенням розміру застави в сумі 402600,00 грн. (чотириста дві тисячі шістсот гривень 00 коп.), з покладанням на обвинуваченого обов`язків передбачених частиною 5 статті 194 КПК України (том 12 а.с. 133-135).

На підставі ухвали Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2023 року вперше у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, починаючи з 14 лютого 2023 року по 15 квітня 2023 року включно, із визначенням розміру застави в сумі 402600,00 грн. (чотириста дві тисячі шістсот гривень 00 коп.), з покладанням на обвинуваченого обов`язків передбачених частиною 5 статті 194 КПК України (том 12 а.с. 130-132).

Надалі строки запобіжних заходів обвинуваченим продовжувались, розмір застави було зменшено до 302800,00 грн.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2024 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , якою: продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 червня 2024 року включно. Розмір застави визначений обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 року – залишено без змін; продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 червня 2024 року включно. Розмір застави визначений обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 року – залишено без змін; продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 червня 2024 року включно, розмір застави визначений обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 року – залишено без змін; продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 червня 2024 року включно, розмір застави визначений обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 року – залишено без змін.

Ухвалою Гайворонського районного суду від 21 червня 2024 року продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених до 19 серпня 2024 року включно, розмір застави та покладені обов`язки залишено без змін. Термін обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 20 серпня 2024 року включно.

Ухвалою Гайворонського районного суду від 15 серпня 2024 року продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених до 13 жовтня 2024 року включно, зменшено розмір застави до 302800,00 грн кожному з обвинувачених та покладені обов`язки залишено без змін.

Ухвалою Гайворонського районного суду від 10 жовтня 2024 рокупродовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених до 08грудня 2024 року включно, зменшено розмір застави до 302800,00 грн кожному з обвинувачених та покладені обов`язки залишено без змін.

При розгляді клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження,- має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід – необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Суд оцінює суворість можливого покарання застосування до обвинувачених, у випадку визнання їх винними у вчиненні інкримінованих їм у провину злочинів, та визнає за реальну небезпеку можливість їхнього ухилення від правосуддя та виконання судового рішення у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, суд враховує, що у разі перебування на волі обвинувачені можуть вчинити нові злочини, зокрема кожен з них раніше притягувався до кримінальної відповідальності, та може ухилятися від суду з метою уникнення покарання, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Суд розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою вважає, що стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що на даний час реальні ризики, які були враховані судом при обранні запобіжних заходів до кожного з обвинувачених не зменшились настільки суттєво, щоб застосувати більш м`які запобіжні заходи. Так обвинувачені опинившись на волі до завершення судового розгляду кримінального провадження, зможуть ухилятися від суду, продовжити злочинну діяльність, з метою перешкоджання судовому розгляду кримінального провадження, чинити вплив на свідка, що не допитаний.

А тому, суд, вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , враховує вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року визначено, що підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов`язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

При розгляді клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6  та ОСОБА_7  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує обставини, які визначені статтею 178 КПК України, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує кожному обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, окремо особу кожного обвинуваченого, вік, стан здоров`я, те, що кожен з них, перебуваючи на волі може переховуватись від суду, здійснювати вплив на свідка та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 червня 2019 року у справі № 166/313/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 674/1202/19, від 27 лютого 2019 року у справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Отже, у даній ситуації тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання кожного з обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, проте зазначений у санкції частини 5 статті 185 КК України строк, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши строк тримання під вартою.

Окрім зазначеного, суд також ураховує й те, що в умовах, які наразі існують в Україні, викликаних військовою агресією російської федерації проти України, в кожного з обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повній мірі належним чином контролювати поведінку обвинувачених та їх місцезнаходження.

Отже, ураховуючи тяжкість можливого покарання, у сукупності із іншими обставинами, суд дійшов висновку щодо наявності такого ризику можливого переховування від суду.

Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки кожного з обвинувачених переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи також кожен з обвинувачених може здійснювати вплив на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявний ризик незаконного впливу обвинуваченого на таких осіб.

У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Інших доказів того, що підстави та ризики, якими обґрунтовувалось обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, перестали існувати, стороною захисту суду не надано.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, ураховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки кожного з обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , аніж тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене, наявність обґрунтованих ризиків, які на даний момент не зменшилися та продовжують існувати, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, а також вищенаведені обставини, які у відповідності дост. 178 КПК України враховуються при обранні запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та слід продовжити кожному з обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим залишити розмір застави, визначений ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2024 року, залишивши обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КК України, що визначені ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11.07.2023.

В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені статтею 177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинувачених дозволяє застосування відносно них запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування.

Суд вважає, що посилання сторони захисту на відсутність доказів існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які, на їх думку, дають підстави для застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі, спростовуються вищевикладеними матеріалами провадження та в сукупності і взаємозв`язку вказують на те, що будь-який інший запобіжний захід не зможе слугувати стримуючим фактором та забезпечити належну процесуальну поведінку останніх.

Застосування до кожного з обвинувачених запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою (домашній арешт), чи будь якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить у подальшому належного виконання останніми їх процесуальних обов`язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до них застосована, можуть переховуватись від суду.

Керуючись ст. 177, 183, 193, 194, 324, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 01 лютого 2025 року включно та утримувати його в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Розмір застави визначений обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2024 року, з покладеними обов`язками, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та визначені в ухвалі Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2023 року залишити без змін.

Термін обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 04 лютого 2025 року включно.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 01 лютого 2025 року включно та утримувати його в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Розмір застави визначений обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2024 року, з покладеними обов`язками, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та визначені в ухвалі Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2023 року залишити без змін.

Термін обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 04 лютого 2025 року включно.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до 01 лютого 2025 року включно та утримувати його в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Розмір застави визначений обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2024 року, з покладеними обов`язками, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та визначені в ухвалі Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2023 року залишити без змін.

Термін обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 04 лютого 2025 року включно.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до 01 лютого 2025 року включно та утримувати його в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Розмір застави визначений обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2024 року, з покладеними обов`язками, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та визначені в ухвалі Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2023 року залишити без змін.

Термін обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 04 лютого 2025 року включно.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7 в той самий строк з моменту вручення копії ухвали суду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

               Суддя                         ОСОБА_11