Справа № 11-210/11Головуючий у 1-й інстанції Антоновський О.О.
Категорія - ч.3 ст. 296 ККДоповідач - Лекан І.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючої Лекан І.Є.
суддів Подковського О.А., Стадника О.Б.
за участю прокурора Семенця О.А.
захисника-адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 06 липня 2011 року кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Заліщицького районного суду від 27 квітня 2011 року.
Даним вироком,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель с. Добрівляни, Заліщицького району Тернопільської області, гр. України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
засуджений за ч.3 ст. 296 КК України на 2 ( два ) роки позбавлення волі.
На підлставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2,3 ч.1 ст. 76 КК України.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишено попередню- підписку про невиїзд з місця постійного проживання.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
23 грудня 2010 року, близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у парку неподалік стадіону, що в с. Добрівляни Заліщицького району Тернопільської області, з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, підбіг до колишньої дружини ОСОБА_3, яка разом з ОСОБА_4 повертались додому, схопив її руками за шию, подряпав обличчя, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження. На зауваження та прохання ОСОБА_4 припинити хуліганські дії не реагував, а навпаки чинив їй опір, що виразилося в нецензурній лайці та нанесенні їй побоїв, удару долонею по обличчю. При цьому потерпіла ОСОБА_3 втекла в магазин приватного підприємця ОСОБА_5, а ОСОБА_2, прихопивши з собою сумку потерпілої зник з місця події.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок Заліщицького районного суду скасувати, а кримінальну справу провадженням закрити за відсутності в його діянні складу злочину. Посилається на те, що не мав умислу на грубе порушення громадського порядку, вважає, що воно не супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Вказує, що його неправомірно притягнули до кримінальної відповідальності, оскільки за даний проступок він був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді арешту та його відбув.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_1, яка підтримала подану апеляцію, просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу провадженням закрити, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства та судом дотримано вимоги кримінально-процесуального закону, спрямовані на встановлення у справі об’єктивної істини. Доводи засудженого в апеляції про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, є необґрунтованими.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України повністю доведена доказами, зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні.
Так, потерпіла ОСОБА_3, в судовому засіданні ствердила, що 23 грудня 2010 року близько 22год. 30 хв. вона разом зі своєю подругою ОСОБА_4 поверталися з роботи додому. Коли вони дійшли до воріт, що навпроти стадіону с. Добрівляни, то біля одного з дерев на стежці побачили силует чоловіка. Підійшовши ближче, ОСОБА_3 впізнала в цій людині свого колишнього чоловіка ОСОБА_2, який виражався нецензурними словами та кричав до них, вимагав, щоб вона підійшла до нього, бо хоче поговорити з нею. Знаючи, що розмови з її колишнім чоловіком погано закінчуються, вона почала тікати. Однак, ОСОБА_2, наздогнавши її, схопив руками за шию, почав душити, подряпав їй обличчя в області верхньої губи. ОСОБА_4, яка була разом з нею, просила, щоб ОСОБА_2 припинив свої дії та відпустив ОСОБА_3, проте, він не зважав та продовжував свої дії, виражаючись нецензурними словами в їх адресу. Тоді ОСОБА_4 вискочила на плечі ОСОБА_2 з метою відтягнути його від ОСОБА_3, однак, ОСОБА_2 чинив опір та наніс удар долонею правої руки по обличчі ОСОБА_4 Під час цього ОСОБА_3 вдалося вирватися від колишнього чоловіка і вона, залишивши сумку, побігла в магазин, звідки зателефонувала в міліцію. Про те, що сталося, розповіла ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Аналогічні покази дали в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Потерпіла ОСОБА_4, крім того ствердила, що ОСОБА_2 відпустив потерпілу ОСОБА_3 тільки тоді, коли вона вискочила йому на плечі, таким чином відтягуючи його від потерпілої, а свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вказали, що бачили у потерпілої ОСОБА_3 подряпини на обличчі, а в потерпілої ОСОБА_4 почервоніння на обличчі.
Дані покази є послідовними, логічними та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи.
Зокрема, із висновку судово-медичного експерта № 10 від 26 січня 2011 року вбачається, що діями засудженого ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 були спричинені легкі тілесні ушкодження.
Протокол медичного освідчення від 24.12.2010 року підтверджує, що ОСОБА_2 близько 09 год. ранку був у легкій степені алкогольного сп’яніння.
З характеристики виданої виконкомом Добрівлянської сільської ради вбачається, що ОСОБА_2 зарекомендував себе з негативної сторони, ніде не працює, зловживає алкогольними напоями, в п’яному стані вчиняє скандали та бійки в сім’ї. Вихованням дітей не займається, колишня дружина та діти перебувають у постійному напружені та змушені були залишити його. На території сільської ради проживають окремо його батьки, які ніякої допомоги та підтримки від нього не мають, а навпаки він їх тероризує, вчиняє скандали, порушує спокій та нормальне життя.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 підтверджує події, які сталися пізно ввечері 23 грудня 2010 року, вказуючи, що лише хотів поговорити з колишньою дружиною, яка почала втікати від нього. Не заперечує, що він її наздогнав, зловив за шию та подряпав.
Щодо посилання ОСОБА_2 в своїй апеляції про притягнення його за вказані неправомірні дії до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, як дрібне хуліганство, за яке він відбув адміністративне стягнення у виді арешту, то вони є безпідставними. Згідно постанови Заліщицького районного суду від 24 грудня 2010 року ОСОБА_2 визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення насильства в сім’ї), зокрема, за те, що 13 грудня 2010 року в с. Добрівляни Заліщицького району, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в житловому будинку, в якому проживають його батьки, вчинив насильство відносно матері ОСОБА_7, а саме, обзивав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, шарпав за одяг.
Таким чином, вірно проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд дав належну оцінку діям засудженого ОСОБА_2, правильно кваліфікувавши за ч.3 ст. 296 КК України, а тому підстав для скасування вироку та закриття кримінальної справи, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 369 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Заліщицького районного суду від 27 квітня 2011 року щодо нього —без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.Є. Лекан