Справа № 487/10491/24

       Провадження № 1-кс/487/6946/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 року                                                        м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва клопотання прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 29.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024230000002086 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

02.12.2024 прокурор відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12024230000002086 від 29.11.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, в якому просила накласти арешт на автомобіль ALFA ROMEO 159 Sportwagon, р.н. НОМЕР_1 , що на момент ДТП фактично перебував у володіння ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 (м.т. НОМЕР_2 ), із забороною в розпорядженні, користуванні таким майном.

Прокурор у судове засідання не прибула, до початку розгляду справи подала заяву, в якій просила розглядати клопотання за її відсутності, клопотання підтримала, просила його задовольнити.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

В провадженні СУ ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження № 12024230000002086 від 29.11.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.11.2024 близько 12:40 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Golf Variant, р.н. НОМЕР_3 , рухаючись по проспект Адмірала Сенявіна в м. Херсон, зі сторони вул. 49-ї Гвардійської Дивізії в напрямку вул. Паравозної, здійснюючи розворот, допустила зіткнення із автомобілем ALFA ROMEO, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ALFA ROMEO ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав наступні тілесні ушкодження: забійна рана волосистої частини голови , перелом дужки 5-го шийного хребця без зміщення.

29.11.2024 року проведено огляд по проспекту Адмірала Сенявіна в м. Херсон. Під час огляду, відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК України, було вилучено автомобіль Volkswagen Golf Variant, р.н. НОМЕР_3 , також було вилучено автомобіль ALFA ROMEO 159 Sportwagon, р.н. НОМЕР_1 .

Зазначені транспортні засоби транспортовано на спеціальний майданчик ГУНП в Херсонській області за адресою: Херсонська область, с. Чорнобаївка, Миколаївське шосе, 5.

Автомобіль ALFA ROMEO 159 Sportwagon, р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП фактично перебував у володіння ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 (м.т. НОМЕР_2 ).

Слідчим винесено постанову про визнання транспортного засобу речовим доказом по кримінальному провадженню.

Незастосування арешту на вилучений транспортний засіб, який є речовим доказом, може привести до його зникнення, ремонту, відновлення, переобладнання, втрати або пошкодження, що може позбавити можливості використати його, як доказ у кримінальному провадженні, перешкодити швидкому, повному та неупередженому розслідуванню, а також притягненню до відповідальності кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення, в міру своєї вини.

Метою арешту є збереження речових доказів, а також збирання, фіксації відомостей, що можуть бути використані у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового провадження як докази.

Враховуючи викладене, а також те, що для проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди, необхідно проведення ряду судових експертиз, які є необхідними при розслідування злочинів у сфері порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, у тому числі з транспортним засобом, доки на ньому збереглися сліди злочину.

Відповідно до ст.64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасовому вилученню підлягає майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на викладене, у зв`язку з доведеністю існування достатніх підстав вважати, що вказаний транспортний засіб має доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також у зв`язку із доведеністю слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення. При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль ALFA ROMEO 159 Sportwagon, р.н.  НОМЕР_1 , що на момент ДТП фактично перебував у володінні  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою:  АДРЕСА_1  (м.т.  НОМЕР_2 ), із забороною в розпорядженні, користуванні таким майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити прокурору відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

       Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

       Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

       Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

       Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

       Слідчий суддя                                                         ОСОБА_1