Справа № 202/14013/24

Провадження № 1-кс/202/8200/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року                                                                м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №  12023020100000371 від 25 липня 2023 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.190 (в ред.чинній до 11.08.2023), ч.4 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання в якому прокурор просить накласти арешт у кримінальному провадженні №12023020100000371 від 25 липня 2023 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.190 (в ред.чинній до 11.08.2023), ч.4 ст.190 КК України, на тимчасово вилучений 27.11.2024 під час проведення обшуку транспортний засіб «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_5 , котрий знаходиться у користування ОСОБА_6 .

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що у невстановлені час та місці, але не пізніше 02.05.2024, у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінально-протиправний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , достовірно усвідомлюючи, що в Україні відповідно до Указу Президента України ОСОБА_9 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, введено воєнний стан на всій території України, який останній раз продовжено до 14.02.2024, діючи з корисливих мотивів, розробили алгоритм шахрайських дій.

Відповідно до алгоритму вчинення злочинів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з невстановленого досудовим розслідуванням місця отримували бази даних громадян України - клієнтів мобільного оператора ПрАТ «Київстар», з їх анкетними даними, у тому числі прізвищем, ім`ям, датою та місцем народження, найменуванням банківської установи, у якій ті є клієнтами, адресою проживання тощо.

У подальшому, ОСОБА_8 , діючи до відведеної їй ролі, використовуючи спеціально придбані для вказаних цілей мобільні термінали, здійснювала дзвінки громадянам України, відповідно до отриманих баз даних, і у розмовах з потенційними потерпілими використовувала заздалегідь підготовлений «спітч», а саме заготовлений текст в якому прописана структура діалогу. Так, ОСОБА_8 , відповідно до «спітчу», в розмові з потенційними потерпілими представлялась співробітником відділу безпеки компанії зв`язку – мобільного оператора ПрАТ «Київстар» та повідомляла їм неправдиві відомості щодо вступу в силу Закону України «Про телекомунікацію», який зобов`язує користувачів пройти реєстрацію з мобільним оператором, повідомивши код, який надійшов у смс повідомленні. Надалі, ОСОБА_8 , отримавши таким чином доступ до особистого кабінету вебплатформи « ОСОБА_10 », пропонувала потерпілим встановити послугу «Сімбезпека», шляхом відповіді на виклик оператора-робота та натисканні на цифру «1» в якості підтвердження запиту, про те насправді вказаним підтвердженням потерпілі здійснювали перевипуск сім-карти на «E-sim» - електронну сім-карту, втрачаючи таким чином доступ до мобільного зв`язку та одночасно фінансовий номер телефону від особистих кабінетів облікових записів онлайнбанкінгу.

Отримавши фінансовий номер шляхом перевипуску сім-карти на «E-sim», ОСОБА_8 здійснює вхід до автоматизованих систем віддаленого доступу WEB-банкінгів різних банківських установ, які згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, використовуючи опції вказаного «Інтернет сервісу», здійснювала несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, вчиняючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, щодо переведення грошових коштів потерпілих на підконтрольні банківські рахунки, з яких ОСОБА_7 відповідно до відведеної йому ролі, здійснював зняття грошових коштів, тим самим останні незаконно заволодівають грошовими коштами потерпілих.

Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 02.05.2024, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , реалізуючи свій єдиний кримінально-протиправний умисел, діючи відповідно до розробленого алгоритму злочинних дій, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб придбали базу даних громадян України, що містять їх анкетні дані, у тому числі прізвище, ім`я, дата та місце народження, найменування банківської установи, у якій ті є клієнтами, адресою проживання, тощо.

Маючи у вказаних базах даних анкетні дані громадянки України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обрали останню об`єктом своїх злочинних посягань.

Надалі, 02.05.2024 ОСОБА_8 , діючи відповідно до відведеної їй ролі, перебуваючи у м. Кривий Ріг, точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, використовуючи мобільний термінал з IMEI № НОМЕР_2 та сім-карткою НОМЕР_3 , об 11 годині 10 хвилин здійснила дзвінок на мобільний телефон з сім-карткою номером НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_11 .

У подальшому, ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_7 злочинний умисел, у ході розмови з потерпілою, використовувала заздалегідь підготовлений «спітч», а саме: заготовлений текст, в якому прописана структура діалогу з потенційними потерпілими, отримала доступ до особистого кабінету ОСОБА_11 вебплатформи «Мій Київстар», а надалі вищевказаним способом, здійснивши перевипуск сім-карти з номером НОМЕР_4 , який належить потерпілій, на «E-sim», отримала доступ до особистих кабінетів онлайнбанкінгу АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Банк кредит Дніпро».

Продовжуючи, реалізацію спільного з ОСОБА_7 злочинного умислу, ОСОБА_8 перевела грошові кошти, розміщені на рахунках потерпілої ОСОБА_11 в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Банк кредит Дніпро», на підконтрольні банківські рахунки, з яких ОСОБА_7 відповідно до відведеної йому ролі, здійснив зняття грошових коштів у м. Кривий Ріг, завдавши таким чином потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 50247 гривень 83 копійки.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені час та місці, але не пізніше 02.05.2024, у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінально-протиправний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , достовірно усвідомлюючи, що в Україні відповідно до Указу Президента України ОСОБА_9 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, введено воєнний стан на всій території України, який останній раз продовжено до 14.02.2024, діючи з корисливих мотивів, розробили алгоритм шахрайських дій.

Відповідно до алгоритму вчинення злочинів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з невстановленого досудовим розслідуванням місця отримували бази даних громадян України - клієнтів мобільного оператора ПрАТ «Київстар», з їх анкетними даними, у тому числі прізвищем, ім`ям, датою та місцем народження, найменуванням банківської установи, у якій ті є клієнтами, адресою проживання тощо.

У подальшому, ОСОБА_8 , діючи до відведеної їй ролі, використовуючи спеціально придбані для вказаних цілей мобільні термінали, здійснювала дзвінки громадянам України, відповідно до отриманих баз даних, і у розмовах з потенційними потерпілими використовувала заздалегідь підготовлений «спітч», а саме заготовлений текст в якому прописана структура діалогу. Так, ОСОБА_8 , відповідно до «спітчу», в розмові з потенційними потерпілими представлялась співробітником відділу безпеки компанії зв`язку – мобільного оператора ПрАТ «Київстар» та повідомляла їм неправдиві відомості щодо вступу в силу Закону України «Про телекомунікацію», який зобов`язує користувачів пройти реєстрацію з мобільним оператором, повідомивши код, який надійшов у смс повідомленні. Надалі, ОСОБА_8 , отримавши таким чином доступ до особистого кабінету вебплатформи « ОСОБА_10 », пропонувала потерпілим встановити послугу «Сімбезпека», шляхом відповіді на виклик оператора-робота та натисканні на цифру «1» в якості підтвердження запиту, про те насправді вказаним підтвердженням потерпілі здійснювали перевипуск сім-карти на «E-sim» - електронну сім-карту, втрачаючи таким чином доступ до мобільного зв`язку та одночасно фінансовий номер телефону від особистих кабінетів облікових записів онлайнбанкінгу.

Отримавши фінансовий номер шляхом перевипуску сім-карти на «E-sim», ОСОБА_8 здійснює вхід до автоматизованих систем віддаленого доступу WEB-банкінгів різних банківських установ, які згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, використовуючи опції вказаного «Інтернет сервісу», здійснювала несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, вчиняючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, щодо переведення грошових коштів потерпілих на підконтрольні банківські рахунки, з яких ОСОБА_7 відповідно до відведеної йому ролі, здійснював зняття грошових коштів, тим самим останні незаконно заволодівають грошовими коштами потерпілих.

Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 02.05.2024, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , реалізуючи свій єдиний кримінально-протиправний умисел, діючи відповідно до розробленого алгоритму злочинних дій, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб придбали базу даних громадян України, що містять їх анкетні дані, у тому числі прізвище, ім`я, дата та місце народження, найменування банківської установи, у якій ті є клієнтами, адресою проживання, тощо.

Маючи у вказаній базі даних анкетні дані громадянки України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обрали останню об`єктом своїх злочинних посягань.

Надалі, 02.09.2024 ОСОБА_8 , діючи відповідно до відведеної їй ролі, перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи мобільний термінал з IMEI № НОМЕР_5 , приблизно о 13 годині здійснила дзвінок на мобільний телефон з сім-карткою номером НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_12 .

У подальшому, ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_7 злочинний умисел, у ході розмови з потерпілою, використовувала заздалегідь підготовлений «спітч», а саме: заготовлений текст, в якому прописана структура діалогу з потенційними потерпілими, отримала доступ до особистого кабінету ОСОБА_12 вебплатформи «Мій Київстар», а надалі вищевказаним способом, здійснивши перевипуск сім-карти з номером НОМЕР_6 , який належить потерпілій, на «E-sim», отримала доступ до особистого кабінету онлайнбанкінгу АТ КБ «ПриватБанк».

Продовжуючи, реалізацію спільного з ОСОБА_7 злочинного умислу, ОСОБА_8 перевела грошові кошти, розміщені на рахунку потерпілої ОСОБА_12 в АТ КБ «ПриватБанк», на підконтрольні банківські рахунки, з яких ОСОБА_7 відповідно до відведеної йому ролі, здійснив зняття грошових у м. Кривий Ріг, завдавши таким чином потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 79594 гривні 19 копійок.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ч.4 ст.190 КК України ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 .

Так, 27.11.2024 на підставі Ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було проведено обшук транспортного засобу «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_5 , котрий знаходиться у користування ОСОБА_6 . Під час проведення обшуку було виявлено та вилучено: Автомобіль «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1

27.11.2024 постановою слідчого вказані речі визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

       Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Під час досудового розслідування встановлені достатні дані, які вказують на те, що під час вчинення кримінальних правопорушень особи використовували вищевказаний автомобіль як спосіб пересування, який може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час

Прокурор зазначає, що арешт на це майно з підстав передбачених п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, а також необхідний для подальшого проведення слідчих дій. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час, при цьому забезпечити збереження речових доказів, що і дає достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

На підставі викладеного, прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням в якому просить накласти арешт з метою забезпечення речових доказів.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у клопотанні.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на те, що вилучене майно не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його слідів, не було об`єктом кримінального правопорушення та жодним чином не може бути використане як доказ у даному кримінальному провадженні. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення, вивчивши клопотання, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено, що заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно із ч. 2 ст. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається з клопотання, слідчий просить накласти арешт на транспортний засіб з метою забезпечення збереження речових доказів, проте належним чином не обгрунтовує те, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що 27.11.2024 на підставі Ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було проведено обшук транспортного засобу «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_5 , котрий знаходиться у користування ОСОБА_6 . Під час проведення обшуку було виявлено та вилучено: Автомобіль «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1

27.11.2024 постановою слідчого вказані речі визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

В той же час в клопотанні не конкретизовано, яким саме ознакам речових доказів відповідають транспортний засіб «Dodge Dart», д.н.з.  НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_5 , котрий знаходиться у користування  ОСОБА_6 та наявність яких саме обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, передбачені статтею 91 КПК України, сторона обвинувачення має намір доводити за допомогою цього речового доказу, з огляду на об`єктивну сторону кримінальних правопорушень, які розслідуються у межах цього кримінального провадження.

Крім того, прокурором в клопотанні не конкретизовано для чого саме необхідно арештувати вказане майно та утримувати його у органу досудового розслідування (проведення експертних досліджень, проведення слідчих дій тощо). Зі змісту клопотання вбачається, що воно складається з викладення змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та посилань на положення КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами цього кримінального провадження, а лише зазначено, що вказаний автомобіль використовувався особами як спосіб пересування, не вказано які відомості може містити вказане майно і яким чином воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З урахуванням викладених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити за необгрунтованістю.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №  12023020100000371 від 25 липня 2023 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.190 (в ред.чинній до 11.08.2023), ч.4 ст.190 КК України на транспортний засіб «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_5 – відмовити за необгрунтованістю.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя                                                                 ОСОБА_1